Імміграція до Манітоби
-
Дякую!
-
Вітаю! Хай щастить!
-
P.S. Я просто не можу не виокремити одну людину, а саме Дмитра Борисенка. Він справді відкрив свого часу існування Конгресу Українців Канади для мене та програму імміграції за допомогою Ознайомчого візиту. Він був випадковим знайомим, якого я зустрів на теренах фейсбук спільноти Ukrainian Manitoba - Українці Манітоби, а потім став справжнім гідом по моєму візиту до Вінніпегу. Дмитро - ріелтор і він справжній професіонал своєї справи, а також він дбайливий сім'янин, уважний співрозмовник та просто гарна Людина. Дмитре, дякую за все!
-
Доброго дня шановна громадо! Хочу поділитися своїм досвідом ознайомчого візиту до м. Вінніпег(2021-09-16 - 2021-09-26). В першу чергу, хотів би висловити подяку Конгресу Українців Канади, завдяки якому даний візит став можливим. Також він відбувся тому, що я заздалегідь отримав 2 дози вакцини і мав відкриту туристичну візу до Канади. Хочу сказати, що це був мій перший візит до країни кленового листа і я мав тільки уявне враження про саму країну. Але чесно кажучи, мої сподівання повністю виправдалися або більше - перевершилися. Я залишився в приємному захваті від відвідин і маю надію в скорому часі переїхати до Вінніпегу на постійне місце проживання. Також хочеться зазначити, що головним критерієм який допоміг зробити таке позитивне враження від відвідин - стали самі мешканці Вінніпегу та Манітоби. Не можу не додати, що слоган провінції - Friendly Manitoba - на всі 100% відповідає справжньому стану речей. Тільки ті люди, що формують певну громаду, є відповідальними за те щоб бути чи не бути Суспільством. А для мене це було і є, першим пунктом у виборі місця де хотілося б жити. І тепер я впевнений, що я зробив правильний вибір. На період перебування у місті я зупинився в мальовничому куточку мідтауну, орендувавши кімнату в будинку на Home Street за допомогою AairBnb (якщо цікавить точна адреса, можу скинути в приват).Під час самого візиту використовував виключно громадський транспорт і можу зазначити, що він мене ні разу не підвів - все було завжди вчасно і комфортно. Google maps допомагали з орієнтуванням в місті та прокладанням маршрутів. Інтернет використовував український - роумінг від Київстару (50грн/день - з безлімітним доступом до тестових повідомлень в месенджерах та доступом до Google maps). Я також зареєстрував канадський номер телефону використавши сервіс Zadarma, який дозволяє приймати дзвінки в Україні використовуючи відповідний додаток. Однією з приємних несподіванок стала прекрасна погода - сонячна і з температурою в середньому більше на10 градусів ніж було в Україні на той момент часу. Це дозволило в повній мірі насолодитися від мого перебування в місті і мати біля 15-20 км щоденних піших прогулянок різними районами та парками міста. Я декілька разів обійшов пішки даунтаун, Exchange District, The Forks, відвідав службу в Українській Православній Церкві, картинну галерею та музей Манітоби, був у Келдонан та Ассінібойн парках, місцевому зоопарку, французькому кварталі, на півдні та північному сході міста, Трансконі. Але найбільшу увагу я приділив зустрічам з представниками української громади міста та колегами по IT цеху (моя посада - Software Development Engineer in Test). Кожного дня я мав декілька зустрічей. Я провів зустрічі з представниками Конгресу Українців Канади, ріелтором, спеціалістом з іпотечного кредитування, банкіром, директорами обох Рідних шкіл, представником Пласту, вчителем середньої школи, інтерв'ю з менеджером та рекрутером ІТ компаній, з українськими ІТ-ками м.Вінніпег. Все це мені надало краще розуміння справ речей та більшу впевненість у пошуку потенційних роботодавців. Спочатку мав намір подякувати кожному з ким мав зустріч помітивши його, але зрозумів, що прочитавши це майбутні візитери можуть просто дуже легко повторити мій шлях і таким чином не виконати своє домашнє завдання. Після візиту я повністю зрозумів представників КУК-у, які таким чином заохочують кожного потенційного іммігранта ретельно готуватись до візиту та гарно його планувати. Адже з це і одним з головних етапів на шляху імміграції, яку аплікант має пройти самостійно, бо розрахунок, що він буде успішний не завдяки комусь, а власне собі самому. Ще раз дякую кожному хто зголосився виділити час зустріч, допомагав порадами та просто складав компанію.
-
Дякую! Згоден, та краще хоч суб'єктивні історії почути й зробити власні висновки, аніж нічого не мати. Формат відео зручніший, як на мене, бо певний проміжок часу йтиме мова про конкретну тему. А у чаті, якщо постійно не слідкуєш за дискусією, то важко зібрати до купи корисну інформацію.
-
Ми подумаємо, чи є сенс це робити. Той вебінар показав, що кожен аплікант має свою унікальну історію, а тому досвід підтведження зв"язків з Україною у одних, може просто не мати сенсу для інших. А власним досвідом люди діляться і тут, у чаті, ніби й так
-
Можемо, до речі, подумати про варіант вебінару щодо цього. Однак з такими вебінарами є нюанс - ми не можемо давати жодних порад чи рекомендацій. Також треба буде знайти охочих, хто б міг погодитись надіслати нам свої мотиваційні листи, щоб ми могли їх показати. Звичайно, персональна інформація була б закрита
-
десь два роки тому ми робили короткий вебінар по заповненню аплікацій на візу, а також показували мотиваційні листи людей, які успішно отримували візи на візит. Головне - фокус на візиті, а не на майбутній імміграції. Їдучи до Канади на візит, ви не знаєте, чи будете іммігрувати, бо ваша мета має бути виключно ознайомчий візит, і все
-
Я дав цитату зі статті - не більше. Це погляд не мій, а посла України в Канаді, який бачив ситуацію набагато краще, ніж ми з вами. Ви бачите лише частину людей, які хочуть відкривати візи до Канади. Більшість ніколи не є в інтернеті. Більшість йде через різних посередників (здебільшого в Україні), і дуже багато хто у якості доказів дає документи, які не відповідають дійсності. Тому і високі показники відмов. Ті, в кого нормальні документи, стають заручниками тих, хто підірвав довіру за останні кілька десятиліть. Як тільки офіцер має 1% сумніву - відмова. Ви навіть не уявляєте, скільки українців приїздить туристами до родичів у Торонто, Монтреаль та інші величезні міста і працюють по півроку нелегально. Особисто знаю десятки таких сімей, де батьки кожного року приїздять "на заробітки" на півроку, а потім їдуть на півроку назад до України. Про фіктивні довідки про роботу - це до цих пір є, і цього дуже багато. Про несправедливо високий показник відмов у візитерських візах відомо давно. Федеральний уряд кілька років тому робив аналіз українських відмов; висновок - підхід до розгляду аплікацій окей.
-
Дозвольте не погодитись з вами, Дмитро. Адже тих документів стосовно підтвердження намірів повернутись в Україну існує не сотні тисяч, а всього 4-5, і всі апліканти перед тим як подавати заяву на візу, комунікують один з одним, переписуються в цьому чаті, в інших, та подають їх всі, весь можливий перелік, але одні отримують візу якимось дивом, іншим зась. Лотерея. І якщо навіть при першій подачі відмова, висмоктують з пальця вже такі докази повернення, що є більше ніж залізобетонними доказами намірів повернення. Результат - знову відмова. Тому звинувачувати самих аплікантів також не можна. Тут справа в системі. Люди, які досягли успіху в Україні, але мають креативне передове мислення, або їх не влаштовує, наприклад, нікчемна влада в Україні, які змогли заробити капітал та не імігрують бомжами в той час, коли 75% в Україні за межею бідності, та який дозволить легально імігрувати і прожити перший час в Канаді, не сідаючи на шию канадських платників податків, які хоч якось знають мову, культуру, обряди, історію, займаються волонтерством і т.д. і т.п., залишаються за бортом, бо в чомусь винні. Можливо, не виключено, що відсотків 10 з нас може нелегально залишитись, або вскочити в іншу провінцію, та це ж все таки набагато краще, ніж безкінечні потоки нелегалів з африки, азії та острівних країн, які потоками течуть, і їх приймають, та 90% з них садять собі на плечі ті ж самі платники податків, і на це виділяються немалі бюджети. Можете мене, Дмитро, закидати помидорами, але я про наболіле та про люту несправедливість
