Імміграція до Манітоби
-
Мені у Монреалі теж відносно швидко зробили. Плюс прикордонник, побачивши нашого кота, казав який він милий і намалював вушка котика на ArriveCan декларації 😅 У нас були наймиліші офіцери та офіцер митної служби. Увійшла в наше положення і, почувши що у кота проблемні нирки, то дозволила взяти трохи корму для кота поки не купимо новий (бо саме цей корм неможна ввозити в Канаду).
-
Кожен прилітає до Канади з певним стресом, і сприйняття реальності трохи може бути викривлене, особливо при першому спілкуванні із офіцерами. Особисто для мене це зрозуміло. Хтось чекає на номінацію 5 місяців і також дуже злий на офіцерів, а хтось отримав за 2 тижні і також злий, бо ще попереду федеральний етап. Розслабтесь, сьогодні п'ятниця :)
-
Кажуть , що бачимо в людях те, ким ми є самі . Де ви побачили , що брудом поливають ? Лише було сказано , що не всі мають входите в положення людей . Якщо людина заздалегідь про щось не подумала , то вона має нести за це відповідальність , а не перекладати це на інших . Мовляв,мені найгірше , мені це потрібно - головне слово мені . Егоїзм це нормально , але ж вам мають право відмовити , і це теж нормально . А казати щось за менталітет , коли сам при цьому винний в тому , що трапилось - це вже занадто . І якщо хтось не пішов на уступки, то він якийсь не такий ,бо стало незручно , бо комусь це потрібніше ? Абсурд .
-
Що-що, а бюрократична машина в Канаді працює, як годинник. Якщо є процес, правила, то їм слідують дотошно. Однак, все чітко і зрозуміло. Для прикладу: якщо виплати на дітей мають прийти вам 20 дня кожного місяця, то це буде щомісяця так з року в рік, без жодних затримок.
-
Одна справа - питати поради, і зовсім інша справа - виливати бруд на канадського прикордонника, який міг керуватись невідомими вам чи будь-кому причинами. Ви ж не знаєте, як вони працюють і які у них правила. То скажіть, який сенс, побувши 10 хвилин в Канаді, вже вилити відро помий на того офіцера? Це свідчить тільки про небажання зрозуміти іншу країну і егоїзм, бо з якогось дива люди очікували, що їм буде пріоритет.
-
Та не чекають від вас подяки, повірте. Вашу подяку волонтери на хліб не намажуть та власне почуття важливості не прокачають. Для мене особисто то був поклик душі. Для всіх волонтерів, що я знаю, це виключно поклик душі. Все. Добре, що ви змогли все самі. Але волонтери то не тільки про бв посуд, то ще й про допомогу при "нульовій англійській і повне нерозуміння що робити далі у новій країні".
-
Є також волонтери, які жаліються, що люди втратили не занадто багато, щоб користуватись їх послугами, чи послугами фуд банку. Таке теж є