Десь на початку 2010 року, коли Янукович став президентом України, я почав цікавитися імміграцією до Канади та Австралії. Тижнями сидів і читав форуми.
Вийшло так, що десь у 2011 зупинився зі своїми дослідженнями на Канаді. Пішов до однієї консультантки в моєму місті: вона нарозказувала, що знає міністра імміграції Канади і її послуги коштують 6000 чи то євро чи доларів. Що виходило в її послуги, вона так толком і не сказала.
Коротше, пішов я додому, відкрив квебекську програму і почав читати її на французькій. Виявилося, що там нема нічого екстраординарного, і канадський уряд навіть вказує, що можна не користуватися послугами посередників.
Потім почитав опис програм інших провінцій. Починали з планів на Квебек, потім зупинились на Манітобі. За який рік я про Манітобу знав вже стільки, що ого-го!
Навіть у той час вся імміграція була - заповнення 4-5 паперових форм на номінацію і федеральний етап. Почав імміграцію у середині 2012.
За півтора роки після подачі на номінацію, ми були вже в Канаді як постійні резиденти.
Інформація - це ключ до всього.
Зараз ця інформація є на відстані кліку. 12 років тому було трохи інакше, але також було все доступно, якщо пошукати