Українська Манітоба
-
А багато хто просто боїться виїжджати, тому що не знає, що робити за кордоном, вони, звісно, в цьому не зізнаються. Ви уявляєте виїхати з трьома дітьми, наприклад, у Канаду? Це ж просто жесть, це потрібно працювати 24 години на добу чоловікові, щоб їх прогодувати. А там в Україні своє житло і робота є і якось перебитися можуть і розповідають що виїжджати не хочуть. А що там у душі? Думаєте вони дуже щасливі жити в прогнилій корупцією країні, яку обкрадають навіть під час війни? Є хоч одна розумна людина на світі, яка хоче жити в такій країні? Де один тільки виродок краде мільярд, його ловлять, а наступного дня він магічним способом зникає? Ви головне себе не обманюйте, нас можете, ми не проти.
-
Банально, у Польщі було майже 4 млн. Чотири мільйони людей, які вміють і можуть працювати. Від кількості працездатного населення України це є великий відсоток.
-
Такими темпами зараз 20 десь буде....
-
Ага, не все трималося, але це колосальні збитки для держави. Тому вплив імміграції не рішучий, але дуже значний
-
Там усе трималося на всіх. А зараз там усе тримається на допомозі Заходу. Якщо перестануть допомагати, країни просто не стане. І це не наративи, це твердий факт, я думаю, що це кожна розсудлива людина розуміє. Що нічим перекрити тих людей, які покинули країну, ось просто нічим.
-
Чоловіки з Європи, логічно
-
Так і є, а на наше місце приїхали інші.
-
І це теж не вперше в історії . Нація відродиться . Головне зараз- кінець війні. Потім буде дуже по-разному. В тому числі повернуться навіть ті, хто зараз мріє поїхати. Тому що не все складається так, як думаєш і як відповідаєш в опитуванні і як плануєш. Достатньо подивитися , скільки іде назад з Канади . А також повно людей і з Європи повернулося , і дітей назад привезли. Не більшість, але багато. Людина- не дерево. Все змінюється
-
Я про те, що нація помре, і не говорив. Я люблю свою країну і у мене болить за неї. І може я ніколи через цю війну на 100% щасливим не стану. Але я в Україні проіснував усе життя. Чи маю я право тепер тут трохи пожити? І бути щасливим на 70%. Або я зобов'язаний повернутися і проіснувати там залишок свого життя, щоб вас задовольнити?
-
Чесно кажучи, мені дуже важко зрозуміти , навіщо ви мені про відсоток свого щастя і де вам жити … ніби я когось , а тим більше, вас, кудись висилаю або маю на це якесь право.
-
Ви не розумієте головного - ті хто не зміг адаптуватися за кордоном при тій підтримці яку надавали - то такі люди не будуть будувати майбутнє в Україні, бо не тощо не хочуть, а вони не можуть пристосовуватися до нового і щось змінювати в житі. А ті хто міг би будувати країну, то вони залишится за кордоном де їм дали всі умову для будівництва майбутнього але для чужої країни.... ось у чому біда...
-
That is not normal….
-
Погоджуюсь, бюджет країни тримається на грошах IMF та західних донорів…нажаль
