Українська Манітоба
-
Зроблять ротацію щоб хлопці відпочили.
-
Але крадуть багато…корупція починається з людей
-
Десь у іншій групі хтось пропонував усіх депутатів на фронт… але навіть з ними на повноцінну бригаду не назбирають…
-
Для того є демократичні способи.
-
У мене родичка яка вивчилась закордоном і потім закордоном працювала, тепер вже десь далеко, не в Україні. А інші родичи так і сидять в Україні. Під ракетами, зате в своїх (поки що цілих) домівках. Я вже навіть не розмовляю з ними на тему що треба їхати. Зрозуміла, що це марно. Не всі люди здатні прижитися в новій країні. Розмовляю з куаетчиками, кілька жінок сказали мені що в перші місяці в Канаді плакали, а тепер вже звикли. Для мене особисто Канада не мала бути складною країною — я вже жила закордоном і подорожувала. Але схудла в перші місяці в Канаді бо просто не хотіла їсти. Хоча я би не сказала що у мене був сильний стрес. Тепер я їм і дуже з цього рада. Потім буду худіти разом з усіма 😀
-
Цікава тенденція спостерігається: вимагають своїх прав але нехтують обовʼязками
-
Так під час війни є і громадянські обов’язки. Ну не можна просто так усі проблеми звалювати на держслужбовців.
-
Та ви взагалі мало, що зрозуміли з написаного. Тут не про вас узагалі йшлося. А про тих людей із трьома дітьми, які категорично виїжджати не хочуть. Чого вони не хочуть виїжджати, на вашу думку? І ви вже змирилася з тим, що вони крадуть, для вас це вже норма. А для мене це дикість. І поки для всіх це буде нормою як для вас, нічого не зміниться.
-
Аналогічні відчуття. Після року в Канаді у мене зʼявився досвід життя в державі, де ДЕРЖАВА працює і неї є свої обовʼязки. В Україні я переймалась тим, щоб держава не дай бог не звернула на мене своєї уваги, бо це ніколи не означає нічого хорошого. Я дуже люблю Україну серцем, але питаю себе, які мають бути раціональні причини для патріотизму - і якщо відверто, не знаходжу їх
