Українська Манітоба
-
Ті, хто зараз в Україні - то там школа виживання для лікарів просто…і якщо раніше то стосувалось більш конкретних лікарень, то наразі - це просто…навіть не знаю як то описати
-
Та взагалі по всьому. Медсестра в Канаді - це практично лікар, у неї набагато більший спектр обовʼязків і компетенцій, включаючи апаратні методи діагностики та лікування. Медсестра в Україні має набагато меншу відповідальність та менший простір для прийняття рішень, її обовʼязки більш функціональні та прості
-
В Дніпрі інтерни вчаться на практиці також швидко І то в Дніпрі, де бойові поранення вже норма майже 10 років… А зараз, так взагалі
-
10 років тому, коли я вчилася, наш університет можна було закінчити без корупції (як зараз, не знаю, там зараз інший ректор). Я вчилася в Дніпрі, тоді це ще була академія. А от на інтернатуру я потрапила в Полтаву, в медуніверситет, і от таааам… господи, там платиш навіть за те, що дихаєш. Освіта як така там в принципі нікого не цікавить. Корупція в найбільш дикому і неприкритому вигляді. По-різному буває. Але саме тому, що в очах Канади ці дипломи будуть рівними, я і не розумію всяких цих спрощених програм. Але це субʼєктивно все, справа ж іще і в стандартизації освіти. Сама освіта в медичних школах в Україні і в Канаді (США) різна настільки, що не зможе український лікар увійти в північноамериканську систему охорони здоровʼя з ноги, у нього елементарно інші підходи і зростав він на іншій системі розуміння людського організму взагалі, ну, неможливо це
-
Так, це правда. Але це протягом останніх 10-15 років тільки, раніше такого не було, основним хірургічним центром до цього вважалась не Мечка, а «тисячка» в Кривому Розі
-
Як на мене, то лікарі - це ті, хто вчиться взагалі все своє життя
-
Багато знайомих лікарів, особливо дитячих та хірургів, із Дніпра якраз їздять на навчання/семінари/шось типу відкритих операцій до США та інших країн… І самі в Мечникова проводять операції, де за їх роботою слідкують спеціалісти із інших країн. Бо досвід подекуди у них унікальний
-
Так Просто Дніпро знаходиться набагато ближче до лінії бойових дій…географія та логістика зробили свою справу. Вертольоти над Дніпром, які прямують до Мечки нікого не дивують. Хочеться, аби таких польотів було менше 😔
-
Кому цікава тема медицини, то ось сторінка української лікарки, яка закінчила Богомольця і поїхала далі вчитись і практикувати в США. Вона все дуже і дуже добре розказує, які шалені відмінності між українською та американською медициною. Ну а американська медицина, фактично, як у нас www.facebook.com/ivanka.nebor/
-
Вчора в Торонто на одному із будинків просто спроектували якусь анімацію… Натовп в основному проходив повз, лише «свої» там шось підкрикували трохи…але також проходили))
-
В Штатах антибіотики призначають достатньо рідко. Для мене ці два місяць резидентури в Штатах змінили відношення до антибіотикотерапії. А саме треба їх завжди призначати з обережністю і тільки там, де потрібно. ⠀ Це здивувало, адже в Штатах навіть пацієнтами з відкритими травмами антибіотики призначають в дуже останній момент або не дають взагалі. Антибіотики внутрішьномʼязового чи внутрішньовенного введення використовують при тяжких/усладнених інфекційних процесах. Цефтріаксон, як цефалоспорин третього покоління, дуже рідко виступає препаратом першого вибору. Зазвичай тут користуються Uptodate коли роблять призначення. Наприклад, у відділенні emergency room (невідкладної допомоги), де я зараз ротуюся, в нас був пацієнт з хворобою Лайма. Вперше в житті побачила справжню кільцеву еритему, до речі. Так ось, мені пояснили, що підхід до лікування відповідно до доказової медицини часто оновлюється. Можуть корегуватися дози, чи ставити під сумнів старі методики, які в рандомізованих дослідженнях не показали ефективність. І ми перед призначенням глянули в Uptodate найбільш актуальну дозу доксициліну для Лайма. ⠀ В нас в травматології часто лежали пацієнти з ранами від поранень. Рани були не інфіковані, пацієнти отримують вакцину від правця. Жодному пацієнту не призначали антибіотики. І я ще перепитувала, а тут же рана відкрита певно треба антибіотик. Мені завжди казали, що антибіотико профілактика призначається тільки, коли в рані були частини бруду, інородні частинки і коли вона показує ознаки інфекції. Ми тільки накладали чисті повʼязки щодня. І ви знаєте, у жодного пацієнт не розвинулася інфекція і всі були виписані без проведення антибіотикопрофілактики. Та це лише моє спостережння, що має 4 рівень доказовості. Загалом те саме показали рандомізовані дослідження, саме тому таку тактику прийняла у відділеннях травматології, а також невідкладної допомоги. ⠀ Тобто антибіотики не потрібна всюди. А зайве призначення антибіотиків тільки підвищує розвиток антибіотикорезистентних штамів. Мені сподобався і вразив такий професійний підхід в цьому питання. Перестаєш в момент бути знахарем, який призначає все підряд і шаманить з якимись пустишками для ран. ⠀ Що ви думаєте про це?
-
Для прикладу До якого віку працюють в американській медицині ⠀ Цікавий момент спостерігала. В Штатах доволі рідко побачиш дуже старих хірургів. Це помітила в декількох різних лікарнях і склала таке враження. ⠀ Більшість хірургів не старші 50-55 віку. Особливо це стосується напрямів з довготривалими операціями. Наприклад, в ЛОРі це стосується онкологічної хірургії, де видалення пухлини голови/шиї, де одразу роблять реконструкції обличчя, тривають 12-15 годин. Сам американський ЛОР- хірург сказав мені тоді, що "мені 52 роки і я один з найстаріших практикуючих ЛОР онкологів на конференціях". Ще тоді задумалася над його висловлюванням. Зазвичай хірурги не кидають практику повноцінно. Вони переходять на більше коротші операції та клініку. В онко ЛОРі такі хірурги йдуть працювати як загальний отоларинголог. Вони роблять ендоскопічну хірургію пазух носа, видалення щитовидної залози, навіть введення ботоксу. Звісно проводять клінічний прийом. Тобто вони заробляють гроші, займаються улюбленою працею, але без фізично тяжких кейсів. ⠀ Таку саму анологію можна знайти у кожній спеціальності. До речі, деякі хірурги вже починаючи з 60-65 через певний час можуть повністю перейти тільки в поліклінічний прийом і пацієнтів на операції відправляти до молодших колег. Так чи інакше хірурги стараються практикувати до 65-70 років. Далі вони можуть залишатися на поліклінічному прийомі або просто займати позицію "вчителя" і проводити лекції для резидентів/студентів. ⠀ Загалом тут ніколи не бачила хірургів, які оперують з "трясучими руками". Дорогу молодим тут створює система. Як мені пояснювали місцеві - Старт хірурга після резидентури починається біля 35 років. Розквіт припадає на 40-55. Далі - залежить від людини, області та спеціальності. Але загальний розклад саме такий. ⠀ Головне - вчити молодь. Старші колеги завжди з гордістю кажуть пацієнтам - він мій ученик і тому відправляю вас туди. ⠀ Напевно, так і має бути, як вважаєте?
