Українська Манітоба
-
Чесно по трасі й не згадаю бо за кермом був чоловік, більше по місту коли їздили то там і розмітка всюди і менше бордюрів/дорог побитих Можливо це виключно на перший погляд. Я про це написала виключно в розрізі що тема фільму як на мене не менш важлива, то не претензія була👌🏼
-
Добре, я теж хочу написати великий текст. Це ж не вважатиметься як флуд? Таке відчуття що сюди приїхали якісь озлоблені українці, які люблять тільки нападати один на одного і називати їх «не українцями» тільки тому, що їм щось не сподобалось😕 а ще у них є улюблене заняття – це видаляти всіх із групи.. Це така дружна нація та повага один одному🙃 я вже не вперше це бачу, тому це вже не дивно для мене. Гарного дня.
-
Я не маю нічого проти фільму! я просто думаю про те, що людина яка тільки недавно приїхала наприклад вона зайде в цю групу і захоче знайти якусь інформацію, і вона просто тупо не побачить важливу інфи серед ваших великих повідомлень. Того і кажу що можна створити окрему групу про фільми або якісь вистави або якісь музеї, або щось таке в плані творчості і там це обговорити. Але на мене начали нападати що я не українка, що я тут встановлю якісь свої закони. Крінж ….
-
Я розумію що зараз мене тут разопнуть - але в цьому фільмі не вистачає трохи другого боку перших днів вторгнення- а саме то як у місті в перші дні виносили торгові центри та магазини. І це як не сумно звучить - були не окупанти. В інших містах навіть з відсутністю поліції та війсковиї в перші дні такого не було майже.... 😢😢😢😢😢
-
Мені пару разів треба було знайти деяку інформацію для друзів та знайомих і я ходила по всяких різних чатах інших провінцій. Так після того біжиш в чат Манітобочки рідної як додому, незрозуміло, як там взагалі люди виживають в таких умовах)
-
Манітоба конкретно емоційна! І це добре!
-
Ви таке бачите не просто так, дійсно багато українців можуть бути такими і на це є причина: жодне покоління в нашій країні не прожило нормальне сите життя з впевненістю у завтрашньому дні, тому у нас багацько психологічних проблем і це провокує когось захищатись, когось наживатись, когось заїдати стрес, когось курити і будемо відверті бухати. Ми маємо багацько проблем, чи маємо ми гуртуватись і допомагати один одному звісно, чи буде це від усіх то це ні. Ще на початку війни читала психологів які розказували що рівно так і буде це психологія на обʼєднання/розʼєднання на групи. Якщо маєте змогу не реагуйте, або підтримуйте себе колом спілкування з суміжними цінностями. Ми не зможемо всі порозумітись бо абсолютно всі маємо різний досвід і різний характер. Для мене до прикладу тригером виступило що такси тут це ок, а про фільм де показують реальні подіі(хай і з одного ракурсу) то типу флуд. Бо тут обговорюється все від законів до ресторанів і то все ок.
-
Для вас важлива інфа про податки, а для мене про фільм Маріуполь. Тому що це наша історія, історія українського народу, яку повинен знати кожен, щоб не забували, і передавали це своїм дітям та онукам. А податки, то таке….
-
Там це є. Ще мужик каже «вам же тут жить потім»… згадайте де несли мʼяч футбольний Це дійсно було по всіх містах, особливо постраждав малий бізнес. Як би це не було огидно, але мабуть якби я не знала чи зможу дістати їжу собі й дитині то я б сама зламала продуктовий любий, дякувати Богу був нал і хоч і з 100метровими чергами і сутичками але люди купляли але це перші 10 днів, коли рублять електрику то починається хаос повний цього ми застали тільки батьки вже розказували що було…
-
Так там є такий момент в фільмі. Наче. Чи то я в іншій якійсь документалці бачила? Як залізли в магазин грабити, місцеві. І їх нагнали українські військові зі словами «ну ви йопнуті чи шо, це ж ваше місто, ваша земля, як ви можете самі себе оце грабувати». І ті місцеві пішли собі геть, похитуючись (мабуть бухі чи під чимось)
