Українська Манітоба
-
Згоден. Треба не ходити , але тоді дійсно дома жерти . Або за міліарди 😅 Я продовжую свою подорож в пошуках ідеального буфету . Вчора був у Mongos . Ось це ж біль біль , 30 баксів з обличчя . Ось там простір - то мрак . Мені здається то ви мені радили , бразильський барбекю буфет . Треба до нього добратися , якщо і там буде біль, то все , можна переїзжати 😂😂😂 Я трошки у депресії , як тут народ не любить жерти від душі . Ось той ж самий монгос . Гора лапшини и люди щасливі . Срач навколо , старе все як моє життя , вибір слабкий . Але всі радять 😂 Ось тільки ваша порада трошки дає надії , якщо я не плутаю нічого за барбекю той
-
Це вже реально балувані. Я згадую, як колись ходив у заводську столову їсти з роботи. Алюмінієві ложки, вилки, стакани 200гр - але як там було все смачно і чисто. За те все покоцане, потерте. А дядьки, які приходили в засмальцьованих бушлатах.
-
Щось французьке?
-
Ми про одну і ту ж столову говоримо?
-
То алюміній і він всюди такий був
-
Та нє, ну є люди, кому прям реально важливо, щоб похід в рестік був експеріенсом, красивим з усіх боків - і смак, і інтерʼєр, і сервіс і ващє. Це норм )) Я от не можу втовпитись в вініпежський рестік Petit Socco, який був визнаним одним з топових в Канаді за стравами, аааааа 😢 Вже не знаю що робити, там постійно wait list на резервацію стола ((( А інтерʼєр у них «так собі» )) І мені норм. А комусь не норм. Субєктивщина )
-
О ні. У нас НПЗ овська столов була дуже навіть не на одне лице. Те що вилки і ложки завжди жирні то так. Але я ще в 2010 році відкрив для себе антисептик, а в парі з паперовою серветкою він змінював стан тих ложок і вилок😀
-
Ой, ну це дуже симпатично, такий класичний хороший північноамериканський ресторан без вензелей
-
В студентстві я знала всі столові в усіх лікарнях Дніпра. Серед усіх можливих спецій найпопулярнішою там були антибіотикорезистентні стафілококки. Може, даремно я правда прикопуюсь до якихось мишей
