З архівів 2019-2020 років: історія від друзів.
Про погрози в школі.
Маємо двох дітей в школі у Рівер Хайтс, Вінніпег: хлопець в 5 класі, дівчинка в 3-му. В тому третьому класі (на потоці) є один хлопець, який постійно конфліктує з дочкою, доводячи її мало не до сліз. Спочатку вона терпіла, бо її попросили йому помогти, бо він розмовляє російською, яку вона розуміє і трохи навіть розмовляє. Багато хто через це проходив, і діти, які розмовляють знайомою мовою, дозволяють легше перенести адаптацію. Однак через деякий час той "підопічний" хлопчик почав конфліктувати, і дочка просто перестала з ним спілкуватись. Принаймні хотіла. Він постійно приходив до неї і чіплявся та конфліктував.
Ми, батьки, радили дітям просто не звертати увагу та ігнорувати його. Також нагадували час від часу, що якщо є конфлікт, то йти до вчителя.
Однак, наші діти тут тільки майже рік і ще відчувається брак мови і, можливо, трохи залишилось української школи, де скарга на однокласника вважається ганьбою, а тому вони просто старались ігнорувати, але це виходило не завжди, і дочка деколи впадала в стрес і сльози. Старший брат звик її завжди захищати в Україні, ну і тут намагався владнати все сам.
Одного разу з тим хлопчиком вже був конфлікт, і його батьки (з однієї з ех-СРСР країни) звідкись взяли (або прослідкували) нашу адресу і приходили до нас додому з погрозами та вимогами.
Тоді дзвінок до директора школи прояснив, що в ситуації з надщербленим зубом ніхто не був винуватий.
Ситуація попередня:
"Сидить дитина вдома, хтось постукав в двері. Відкриває двері, а там мама однокласника і запитує, чи є хтось з дорослих вдома. Але тільки дитина (якій майже 12 років). Батьки на кілька хвилин вийшли. Та мама йде геть.
Через деякий час батьки отримують телефонний дзвінок від мами: "Ваша дитина штовхнула/вдарила/зачепила мого сина. Він впав і надщербив/зламав зуб. Їдемо до дантиста, а ви будете змушені відшкодувати всі витрати". Батьки в шоці - і відразу на допит дитину про справи в школі. Каже, що так, бігав той хлопчик, послизнувся і впав. Це бачили супервайзери. Ніхто йому нічого не казав, ніяких бесід не було.
Однак ми тоді тільки контактували з директором, думаючи, що все він владнає.
Сьогодні ми, батьки, отримали візит поліцейського...
У грудні той хлопець вкотре ображав дочку, обзиваючи та штовхаючи її на перервах та майданчику. Старший брат то побачив і замість того, щоб розказати це вчителю чи директору, пригрозив розправою. Знаєте, як діти часто сваряться в Україні "я тебе вб'ю... ти в мене дограєшся... я тебе закопаю...". Зрозуміло, що те все було сказане без жодного наміру завдати шкоду, а просто, щоб той відчепився від сестри.
Після цього той хлопець прийшов додому, розказав це, і його батьки написали заяву до поліції. Це відбулось ще місяць тому, але тільки сьогодні ми отримали і дзвінок від директора та візит поліцейського. Директор сказав, що таке буває, і потрібно просто краще пояснити дітями, щоб взагалі ігнорували того хлопця, який їй зачіпає. Також сказав, що ще треба буде ще раз прийти до школи на розмову з поліцейським. Попередив, що поліцейський буде деякий час слідкувати за ситуацією і, можливо, мати кілька бесід згідно процедури. Також син має написати лист з вибаченнями тому третьокласнику.
Висновки:
1. Наша помилка як батьків: коли ми приїхали до Канади, ми не розказали дітям про те, що не можна погрожувати дітям в школі (чи будь де). В Україні на це просто не зверталось уваги, бо сприймали як дитячі пустощі. Тут це інша країна, інша культура, а тому може сприйматись інакше.
2. Якщо є якась проблема чи конфлікт між дітьми (чи дорослими), то завжди треба брати ініціативу першим. Якщо є образа чи насильство від інших - відразу до адміністрації школи, щоб випадок був задокументований. У випадку подальшої ескалації, буде запис, що ми - батьки - підняли проблему.
Це може бути просто зі слів, з вказанням обставин та часу. Це дуже важливо потім, якщо ситуація набуває розвитку.
3. Якщо є погрози дітям, то, крім адмінстрації школи, можна звернутись і до поліції. При чому це треба робити відразу, а не відкладати на потім.
