Чесно кажучи, така ситуація обурлива і свідчить про байдуже ставлення української дипломатичної служби до своїх же громадян. Консульські послуги це сервіс і він повинен бути присутнім там, де присутня його аудиторія, тобто в даному випадку українські громадяни, яким консульські послуги можуть знадобитися. В Манітобі одна з найбільших компактних українських діаспор у світі, в тому числі велика кількість людей, які досі громадяни України, хоч і проживають тут уже 5, 10, 15 і більше років і залишаються досі громадянами України. І при цьому у Вінніпезі навіть консульства немає. А виїзну сесію у провінції консул проводить раз у рік після того, як я розумію, громада наполегливо його запросить. Абсурд якийсь.
Українське консульство у Вінніпезі мало працювати ще з 90-х років.