Українська Манітоба
-
P.S : вам так кажуть, бо сімʼя - це багато обов’язків, а обов’язки забирають багато часу, що в свою чергу розбавляє рутину. Ви можете досягнути цього в інший спосіб, який я описав вище
-
Для роботи психологом в Україні достатньо закінчити виш і отримати кваліфікацію. Я ось нещодавно отримала в Україні диплом за фахом Реабілітаційна психологія. Закінчувала заочно, друга вища. Мед.освіта не потрібна, тільки якщо для психіатра, то там потрібна. Але зараз багато в Україні навіть курси закінчують і вже починають вести практику. В Канаді потрібна ліцензія і місцева освіта, щоб вести практику.
-
Тут в Манітобі, нема такого розділення, або може я шось не так розумію 🙃
-
З моєї групи двоє дівчат працювали медсестрами в психіатрії у студенстві. Там не те що ліцензування не треба, ти просто приходиш ввечері на роботу і залишаєшся на ніч сама у відділенні з 20-ма пацієнтами, добре, якщо черговий психіатр у твоїй будівлі, в не в сусідній
-
На думку приходять слова із пісні Клавдії Петрівни 😁
-
Важливо розбавити повсякденну рутину, знайти якесь хобі (спорт, настільні ігри і тд.), а там і нові знайомства. Життя заграє новими барвами
-
Вибачте, що саме?
-
Місяць тому змінили вимоги на сайті. Тепер фото обов'язково для всіх
-
Мені здається, що проблеми повʼязані не з Канадою, як такою, а з самим фактом «життя іммігранта» в іншій країні. В сенсі, що таке ж відчуття могло накрити і в Австрії, і в Аргентині, і ще десь, де людина зіштовхнулась з «таксами, поганою роботою». Більшість іммігрантів це відчувають в якийсь момент. В тій чи іншій мірі - когось криє дуже сильно, прям до стану депресії, когось слабше, до стану «якесь млять все униле навкруги, та і хєр з ним». У когось це швидко проходить, у когось може тягнутися довго. Універсальної пігулки немає, нажаль. Наведені вище поради звернутися до спеціаліста підтримую. Ще можна спробувати зосередитися на актівітіз, які персонально вам приносять задоволення (тільки якщо це не бухлішко - воно лише інтенсифікує стан в довгостроковому періоді). Ну, типу, «я зараз на роботі, яку ненавиджу. Ну та і хєр, мені залишилося ще… 2 години сьогодні, і зміну завершено, і я піду (додому грати в Хбокс/в кафешку з улюбленими суші/грати в Монополію/додивлятися фінальну серію серіалу під ковдрою на мʼякій подушечці/читати нову книжку, там такий сюжет розгортається/робити відео дзвінок друзям в іншому місті/краіні, так класно з ними спілкуватися, тощо). А робота ця срана - це таке, це просто спосіб мати гроші, щоб робити оте, що мені подобається.
-
Сорі що влажу з порадою, я би ще і в електроном вигляді ті фото зробила і роздруковані пару екземплярів;)
