Сьогоднi подзвонила сестра чоловiка, ось тiльки що говорили з нею, вона поранена, в госпiталi, прилетiла мiна, осколок пройшов крiзь легенi. Вона просила не плакати. Вона ж жива. Але я розплакалась.
Я колись тут писала, що не забрала свого брата,ще до вторгнення, бо не хотiла мати проблеми, бо вiн любить погуляти та несерйозний, вiн би був другою дитиною.я його не забрала, а тепер не можу врятувати
То моя вина.
А Аоьона, сестра чоловiка, коли ми одружились, його родичi не хотiли забирати дiвчинку, вона вирiсла в прийомнiй родинi. Я могла удочерити ню, але я це не зробила, дитинi тодi було 7рокiв. Вона б була тут, а не на вiйнi.
Ось так, коли боїшся взяти на себе відповідальність, це залишиться зі мною на все моє життя. я могла змінити 2 життя, але я цього не зробила, через боягузтво, і тому що подумала, що якось без мене обійдеться.
