Українська Манітоба
-
Сьогоднi подзвонила сестра чоловiка, ось тiльки що говорили з нею, вона поранена, в госпiталi, прилетiла мiна, осколок пройшов крiзь легенi. Вона просила не плакати. Вона ж жива. Але я розплакалась. Я колись тут писала, що не забрала свого брата,ще до вторгнення, бо не хотiла мати проблеми, бо вiн любить погуляти та несерйозний, вiн би був другою дитиною.я його не забрала, а тепер не можу врятувати То моя вина. А Аоьона, сестра чоловiка, коли ми одружились, його родичi не хотiли забирати дiвчинку, вона вирiсла в прийомнiй родинi. Я могла удочерити ню, але я це не зробила, дитинi тодi було 7рокiв. Вона б була тут, а не на вiйнi. Ось так, коли боїшся взяти на себе відповідальність, це залишиться зі мною на все моє життя. я могла змінити 2 життя, але я цього не зробила, через боягузтво, і тому що подумала, що якось без мене обійдеться.
-
Підкажіть будь ласка. У батьків віза воркер , всі зараз поза межами Канади, видана по куает. Народилась дитинка. Мабуть потрібно зробити візітор візу для неї? Як довго робиться ця віза? Можливо хтось зараз стикався з цим. Або є якісь інші варіанти. Буду вдячна за рекомендації
-
ми прийдемо, не тому що підтримуємо чи не підтримуємо наш уряд, а ми прийдемо, тому що ми народилися в Україні, ми виросли там, та це було важко і всупереч, але це наша земля, це на нашу землю падають ракети та бомби, це нашу землю та ресурси ділять диктатори. Наші бабусі та дідусі поховані там. Ми прийдемо на знак Поваги до тих, хто досі в Україні, і переживає всі ці бомбардування та шахеди, заради людей, які ризикують своїм життям – солдати, медики, ті, хто ремонтує тепло та електростанції після влучань.
