Була колись ситуація ще до війни десь за півроку, сиділи з мамою у черзі в поліклініці, привезла її. Сидимо, а поруч молода мама в телефоні, її донці бідолашній нудно і вона то по коридору бігає, то до людей чіпляється.
Питаю у своєї: я що теж так у дитинстві робила? Каже, нє, я тобі брала розфарбованки, книжки і іграшки то ми гралися з тобою. Тобто, просто людина не лінилася і займалася з дитиною і все!
То нєхєр виправдовувати свій егоїзм і лінь тим, що це ж діти і вони так граються. Вони так граються бо ви не навчили їх як ще можна себе зайняти вдома.
