Українська Манітоба
-
Споримо з чоловіком на вічну тему «бездомні люди». І зрозуміли що більше питань нід відповідей. Доприкладу: -в Україні бездомні люди в більшосьі без психічних відхилень. А тут у багатьох. Це якась тенденція Канади чи в Україні людей з психічними відхиленнями лікують -і взагалі чи є лікувальні центри для бездомних з відхиленнями. Чи в Канаді вони не вважаються неповноцінними людьми які потребують лікування? - і як обходяться з людьми, які у забезпечених сім’ях мають розлади особистості чи інші психічні відхилення? Куди їх направляють ?
-
Є shelters тіпа Samaritan houses, є institutions по тіпу CAP Centre for Adults Psychiatry, є центри Addictions Foundation Of Manitoba для тих хто має проблему з наркотиками чи залежність від алкоголю…але в цілому система має свої недоліки, як говорять psychiatric nurses the mental system is broke…я була в таких центрах на практиці і як відвідувач… так це проблема: місць на всіх не стає, хто дійсно потребує допомогу знаходяться разом з тима хто не має де жити і куди піти…діло в тому шо їх насильно тут не тримають, багато з них відмовляються від лікування, втікають і продовжують і далі жити на вулицях…
-
Тобто в Уураїні в них менше шансу вижити було б чим тут?
-
Добре, а в Україні у нас не було таких людей ? Чи їх десь тримають?
-
Sofa-bed
-
Я працювала з такими людьми у Львівській області. І чесно, просто не памятаю статистику. Так, в нас було переповнені інтернати. Але і на вулиці їх не було. Так, був на кожній вулиці трохи божевільний, якому часто люди старались допомогти. Може справді проблема в кучкуванні і через це мені здажться що їх дуже багато
-
Окей, тобто вони в україні є, але через ряд причин просто скоро помирають?
-
Питання до вас , ви про це «більшість» з власного досвіду , чи є якись цифри офіційні ? В Луганську безхатників було опой жуй , і більшість з них трошки тю-тю. Може в нас вони просто не такі соціальні , і не кучкувалися , але в кожному дворі та районі був свій трошки божевільний жебрак .
-
Нажаль думаю шо так😔
-
Ну всеодно у співвідношенні з звичайними людьми, завжди було безпечно прогулятись центром. А тут після заходу сонця- сиди вдома)))
-
Були бездомні божевільні. Часто біля церков, в центрі. У Франківську в центрі постійно один дід стояв, трохи несповна розуму. Але його сприймали більше як місцеву диковинку. У Києві ще наприкінці 90х- початку 2000х також надивився на бездомних з психічними розладами. Коли студентом продавав пиво на всяких подіях, то часто лишались ночувати на Хрещатику біля пивних кегів. То вночі на Хрещатику їх десятками снувало туди-сюди
-
Ну там напевне сама «еліта», я писала вцілому за систему по комьюніті, розраховану на середньостатистичного канадського божевільного/наркомана/foster kids
