Українська Манітоба
-
Печалька.в Україні хата своя,у жінки праця в офісі була тут на лопаті,то думаємо з жінкою,мабуть будемо їхати звідси
-
Якщо чесно то так у мене на роботі багато канадійців післі 8 годин праці біжать на іншу роботу на 3-4 години
-
Але треба план Б, як шо не вийде поки що заробляти по 50+ на годину)))
-
Ну як шо не так. Їжте на 500, переїдьте в дешеві апарти за 1000, тарте одяг в шрифт сторі, зал і басейн свапніть на йога мат вдома, любіть Канаду і посміхайтесь всім довкола). Я звісно жартую, але десь напевно ви могли б і зменшити витрати, якщо це було б бажано чи необхідно😉
-
Якщо можна, і мені теж, будь ласка! Дякую Вам!
-
Так, імміграція це випробування, а якщо це ще пов'язати зі війною, то взагалі важко. Знаю кілька сімей, які саме серед це і повернулися до України. Тут просто не змогли пересилити себе йти на низькооплачувану роботу. Також ще до війни знаю кілька випадків, коли люди також за поверталися до України, пробувши тут 3-4 роки як ПР. Просто не знайшли своє місце. Такі випадки зустрічаються,але це не масове явище.
-
Люди ідуть не підготовлені. Очікування не співпадають з реаліями, звідти багато разочарувань…
-
Мені здається на такі негативні думки сам Вінніпег якось впливає. Дуже депресивне і сіре місто. Поки ми жили в Онтаріо декілька місяців- наче проблеми були ті самі, але якось і думки не було кудись їхати. Із задоволенням гуляли по вечорах після роботи і все таке. В Манітобі десь через тиждень після приїзду вже почались розмови типу «а може все-таки повернемось в Європу?».
-
Та просто важко повірити, що ТАКЕ в Канаді може існувати 😂 Особливо для тих хто жив в Харкові/Київі інших крупних містах це взагалі взриває мозок, бо не може щось на благословенному заході буде гірше ніж у «відсталій» Україні. Це комплекс меншовартості перед заходом, який нас оточував роками. Я наприклад наче і читав про Вінніпег, і бачив фото, але все одно якось не вірив.
