Я ж із Одеси. Там усі такі! Але якщо говорити серйозно, то мені тут дуже подобається. Всі ці нюанси це справа звички. Тут просто все інакше. Потрібно перебудоаувати свій мозок. Безпека – це дуже відносна річ. Ось візьмемо, наприклад, Великобританію. Тільки не великі міста, а дрібні із маленьким населенням. Я жив у парочці таких. Там люди двері не зачиняють ні в будинках, ні в машинах, навіть вікна в машинах не завжди зачиняють. На перший погляд здається все шалено безпечним. Там люди живуть освічені виховані, я таких людей у своєму житті ні в Європі, ні де в іншому місці не бачив. Терплячі, добрі, виховані, завжди готові допомогти, щасливі, балакучі та усміхнені, навіть не бачив щоб хтось із них голос підвищував. Якщо вони будуть стояти в черзі в магазині 20 хвилин, вони слово не скажуть. Але приходить вечір і магічним чином у Макдональдсі на вході з'являються двоє охоронців два на два метри із собакою. Вони коли п'ють це просто жерсть. Я разок уночі прогулявся центром, вони писають під магазин, другі морду б'ють один одному посеред дороги, дівчинка років 20 у гарній сукні валяється біля бару обригана. Ну ось все в такому дусі. То навіщо туди йти? Дотримуючись певних правил тобі там нічого не загрожує, а якщо на все начхати то вбити можуть будь-де. У Вінніпезі хіба складно відійти убік, коли бачиш стрімку особистість чи вийти з автобуса, якщо ти побачив людей, які потенційно можуть нести загрозу? У світі немає нічого ідеального. Все у нашій голові!