Українська Манітоба
-
Років вісім тому, ходив я на курси для ньюкамерів з Іваном з Новосибірська. Так от, одного разу приходить Іван на курси з підбитим оком. Кляне Вінніпег на чому світ стоїть: кримінальне місто, бандити, по ночах небезпечно і т.д. Питаю, що сталось. І от Іван розказує, що пішов він вчора в якийсь нічний клуб. Трохи випив горілки і захотілось йому забити косячок маріхуани. Це було за кілька років до легалізації, тобто в той час нелегальщина була. Згадує Іван, що йому його сусіди-такі-самі-іммігранти розказували якось, що купити траву можна завжди в індіанців. От Іван і знаходить в клубі перших-ліпших індіанців і питає їх: "Маріхуану продаєте? Я б купив." Хлопці, довго не думаючи, кажуть "Авжеж! Тільки давай вийдемо надвір." Надворі Іван гонорово витягнув гаманця, щоб розрахуватись - і тут хлопаки тут же дали Іванові під око, забрали гаманець і дременули геть. Зрозуміло, що ніякої трави у них не було. От Іван, під час свого наміру здійснити кримінальне правопорушення - купити нелегально марихуани, отримує дуже негативний досвід про Вінніпег. Зрозуміло, що Іван нікому особливо не буде розказувати про свої пригоди та злочинний намір, але він буде пам"ятати про підбите око та розказувати про кримінальний Вінніпег усім, кого тільки зустріне. От така історія...
-
Ну от не певна😂 я знаю англійську на 12 балів з 12, але поки що заробляю 15$ на годину. Аби була висока зарплата треба ще бути якимось вузьким спеціалістом у якійсь затребуваній сфері. ( моя зарплатня виросте скоро до 19, але до отих 92 000 на родину то ще зростати і зростати)
-
В основному злочини там стаються всередині однієї демографічної групи. Уявіть, у даунтауні є хороші школи, куди ходять діти самі пішки. Студенти живуть біля університету Вінніпегу. Багато молоді живе у багатоквартирних будинках. І при чому багато років або й поколінь. Без будь-якого страху, але з цілком звичайною обережністю, яка повинна бути усюди. Так чи інакше, в центрі у ресторанах чи барах фіг знайдеш вільне місце у п'ятницю чи суботу. Тисячі людей
-
Я дивився доречі якись відос від якогось суперкрутого шрінка, так там казали про цю травму дитинства , коли людина росте в середовищі неблагополучному , типу кривого рога 😅(холівар in 3…2..) то це для них в житті у майбутньому становиться лакмусовим папірцем «стабільності» та «відчуття дома» , а коли все навколо дійсно стабільно , безпечно і дійсно по домашньому - то для них скука та маразм 😂 даунтаун їм подававай) це лікується доречі.
-
Та ні, я з Кривого Рогу. Жили там до 12 року. Але саме отих наркоманів і нестабільність терпіти не могли. Пізніше насолоджувалися безпечною Вінницею і Київом (жили на Либідській). І в мене багато друзів і знайомих які з Кривого Рогу саме через оту небезпеку і в цілому через саме місто їхали. Тому то таке. А багато хто і досі лишається і міняє місто на краще. В кого яке покликання. А тут ми шукали більш менш безпечне місце, прям от у Даунтаун не тягнуло. Хоча мені подобається центр, архітеркурно подобається, є купа цікавих містечок там. Але ввечері звісно я там не гуляла;)
-
На сорок другий раз, не повернешься додому
-
Чого? Серйозно?
-
Користувач Manysoul, будь обережним! Причина: мова повідомлення ("На 42 не поверн..") не відповідає мові правил чату.
-
Просто як на мене все що менше за 200 000 то не є рівнем статку коли можна казати про комфортне життя. Може це я дебіл але це з моїх власних міркувань і розрахунків.
-
Та то вище писали, що це стільки треба заробляти родиною аби на перший внесок на будинок назбирати за 2 з чимось роки.
-
А що за магічне число 92000? Чому 92 а не скажімо 70 або 400000?
-
Скоріш за все з ваших. Це може якщо постійно десь літати на відпочинок, вдатись тільки у брендовий одяг і їсти щось ексклюзивне. При ношому бюджеті на суму навіть і в 100000 можна добре жити. Але дійсно вимоги у всіх різні. І різний рівень життя в Україні був.
-
А хтось spare change
-
200к це дофіга, це можно вже інвестувати, для комфортного життя 70к на родину з головою хватить
-
(Мова про дохід на родину коли 2є або більше дітей. )
-
В Україні родини щасливо деякі живуть з 15к гривень на родину), так що це все суб’єктивщина
-
Лобстера не коштував жодного разу (та і бажання немає) а борщ з салом це ж їжа богів. Щопрада сумую за Українським салом
