Українська Манітоба
-
Австралія трохи друга історія. В плані грошей для старту
-
Безумовно Я більше ще про те, що…як, мовляв, не так страшний павук, якого ти бачиш. Страшніше, коли ти його побачив, повернувся - а його на тому місці вже не має 😅 А поки що страшніше, коли їдеш, а за пару десятків метрів від тебе починає працювати ППО 🫣, особливо коли це все без тривоги навіть …
-
Це нормальна реакція
-
У мене під вікнами русняві урагани працювали на Миколаїв кожен вечір коли окупація була, а ми були на 9 поверсі 9 поверхівки і мали модні панорамні вікна. Так шо ППО це не страшно. А, ну і потім ще той район де ми жили затопило к хуям. От тому я і питаю чо у мене якась мізерна штука викликає стрес якщо я бачила і гірше
-
В мене починається просто панічна атака, коли бачу або чую гелікоптер Одразу відсилка до 24 лютого, коли над нашим домом летів десант на Гостомель І справа не в тому скільки ти жахів бачив після цього, просто тоді було неймовірне страшне почуття безвиході і нерозуміння що робити, для мене це найстрашніше було Вже потім були обстріли, ракети, пво, танки Але гелікоптери для мене це прям тригер, і я це розумію, але ще не навчилась контролювати себе і не знаю чи навчусь🤷♀️
-
Це також нормально Я після трагедії, що сталася із будинком, дуже довго ще не могла нормально ходити навіть до магазинів, бути на відкритих майданчиках, де багато людей…бо то відчувалось як місце потенційної небезпеки, начебто переносило мене знову у відчуття, які мене просто затопили, коли я вибралася надвір та допомогла винести першу людину…перші рази до панічних атак доходило…хоча ірраціонально…
