Українська Манітоба
-
Так, це велика біда для України і погоджуюсь, щоб краще залишалась міграція на довоєнному рівні і був мир в Україні. Це не до Вас особисто, але щодо подяки - щиро як часто і кому тут казали дякую? Це риторичне запитання. Насправді, ніхто і не очікує подяк, оскільки рятують від горя. Але постійно дратують переливання з пустого у порожнє, особливо тих, хто не втікав від війни, а переїхав з Польщі і скиглить, що він «інвестує» у цю вінніпезьку діру-даунтаун – і на це тянеться на сотні спам-повідомлень і інші важливіші питання губляться. Так, тоді це починає дратувати. Бережіть свою родину і зичу, щоб вас все успішно склалось. Спочатку буде важко, щоб потім було легко.
-
Ну в Польщу люди поїхали теж не від гарного життя здебільшого. Бо як я наприклад працюючи на підприємстві виявився непотрібен в Україні. Бо в Україні працюючи руками заробити вкрай важко. А коли ти ще стикаєсся з тотальною корупцією, зневагою, відстороненістю та іншим. Та і повним складом змогли приїхати переважно ті родини, в яких чоловіки вже були за межами України на початок війни.
-
Oh. Our Pointless Back-and-Forth discussion will never cease. Why do we blame others and do nothing? I have a straightforward question: Is the level of English/French proficiency among the majority of Ukrainians adequate? I am convinced that the majority of PR holders had a decent level. I will stop here
-
В Кенорє, Онтаріо, памʼятник рибі ☺️
-
Мав спілкування з тайванцями. Люди їдуть на навчання, оплачують всі видатки, щоб тільки мати змогу отримати ПР після закінчення коледжу/університету. А ми можемо зразу приїхати, відпрацювати та обрати программу, по якій тут залишитись. Те що немає безкоштовного житла на три роки, місячних виплат , як в Німеччині, це же питання не до людей які тут намагаються надати максимум підтримки, а уряду, який прийняв та заклав кошти на підтримку українців. А ті хто сюди ідуть, повинні знати реалії, усвідомлювати, що тут треба працювати, просто так з неба не впаде ПР або ще щось. От з цього і з'являється непорозуміння. Ніхто же нікого насильно не тримає, можно змінити провінцію чи країну.
-
Канада настільки зацікавлена в імігрантах з України, що аж лише році в 2016 (чи 17?) дозволила українцям мати програму провінційної імміграції через ознайомчий візит. Це сталося після численних переговорів з КУК-Манітоба, та завіряння з боку КУК що «так, ми готові, ми потягнемо супровід цієї програми, дозвольте нам». Хоча єврейська та російська (!) громади такі програми вже мали. І Канада дозволила це лише в Манітобі, не розповсюдила, внєзапно, на федеральний рівень. Ну, бо дуже зацікавлена ж була в саме українцях, ага. (насправді ні, чхати Міністерство іміграціі хотіло на етнос/країну походження - аби вимоги до мови/освіти/досвіду виконувались). А як почалась війна і національний та провінційні КУК стали бомбардувати уряд вимогами про допомогу, а також коли стало зрозуміло, що решта пересічно-канадського електорату буде не сильно в захваті, якщо канадський уряд не буде нічого робити перед лицем такої величезної гуманітарної катастрофи, то уряд зачухався.
-
Особисто я втратив віру в якісні кардинальні зміни на краще. Тепер стає зрозумілою історія України - одні боролися, а інші - нажилися і просрали все. Шкода всіх, хто щиро вірить в чудо. P.S. Дай Бог, щоб я помилився і чудо сталось! )
-
Вікно овертона. Потроху потім буде нормально не випускати людей з України взагалі ніколи, допоки не відбудують Україну за 30 років. Моя думка така. А я ой як люблю свободу і коли я вирішую де мені жити і чим займатися, а не якісь там політики
