Українська Манітоба
-
Я у Румунії в Яссах перед вильотом підійшла до митної служби та заявила що хочу задекларувати більше 10к євро бо з тим лечу в Канаду. Показала їм папери купівлі-продажу та чеки що міняла гривню на доллар і ще почала доставати якісь документи і побачила що митниці було достатньо і одного - вони навіть не дивились. Гроші не перераховували, але попросила показати. Заповнила декларацію, вона її затвердила і певно пішла десь на сканери показувати її, а потім повернулась до мене, віддала декларацію і все.
-
Везете налічку,просто декларуєте їх і все,не треба боятись слова декларація це просто ви декларуете те що ви везете енну сумму грошей,податок платити не треба.я возив три рази з України у Польщу $ і ніяких проблем не було,просто декларував якщо більше 10.000$
-
І ще питання, а це правда, що у нас є тільки 1 рік після першого перетину кордону Канади, щоб завезти якісь кошти від продажу нерухомості без сплати податків? Тобто якщо ми вже проживемо в Канаді більше року, і тільки після цього періоду продамо квартиру, то за ці кошти буде податок?
-
Не було питань, так як я кошти задекларувала. Сканер був лише у Яссах. Ми летіли Ясси-Відень-Монреаль-Вінніпег. Сканер був у Яссах та у Монреалі коли знову заходили в аеропорт на виліт до Вінніпегу. По прильоту у Монреаль я все задекларувала і попросила мені дати копію декларації на руки для того щоб потім коли гроші буду в банк класти там не виникло питань про їх походження.
-
Доброго дня, можливо хтось знає. У 17 років один буду летіти в Канаду. Знаю, що потрібен нотаріально завірений лист від батьків для подорожі дитини. Що потрібно для цього листа, чи довго його роблять і чи отримаю я його взагалі в Литві, якщо я громадянин України через консульство?
-
У мене вдома з березня 2022 півроку жила сімʼя з Харкова, ледве виїхали з під бомб. Познайомились реально з ними вже як приїхали до нас. До чого я веду, люди молоді 27-30 років і з народження спілкувались російською та і двійко дітей (4 та 7 років) їх так само. Проте приїхавши до нас, вони ламано і з незвичними для них акцентами перейшли на українську. До сих пір згадую як вони щовечора читали дітям українські книжки та щодня практикувались та вчили дітей української мови. Запамʼяталось слова малого - "тату, а це смачноє". Того висновок лише один - хто має волю та бажання, тому не потрібні відмовки про розмови з народження.
