Адаптація та побудова життя в Канаді - це стратегія не тільки на на одне покоління, а й для майбутніх. Приїхати сюди на 1-2 роки і очікувати, що купиш будинок за готівку і на тебе впадуть гроші з неба - це нереально. Більшість прибули у 2022-2023 роках сюди без будь-яких планів взагалі. Ні стратегічних, ні тактичних. Та й більшість людей не вміє планувати стратегічно.
У мене є колега по роботі колишній. ІТ-шник одніє з топ-20 компаній України. У 2022 році думав про Австралію, Великобританню, США, Канаду. Однак, в результаті прийняв ситуативне рішення - поїхати "до морька" в одну із європейських країн Середземномор"я. Взяв сім"ю та батьків.
В результаті тягне всіх на собі. Ніхто мови не знає, бо складна мова країни, де вони є, а англійської там не треба дуже. Країна з тих європейських бідніших, нормального соціального захисту нема. Для його батьків 60 років перспектив ніяких.
Австралія - країна в його топ-1 - вже закрила програму для українців.
Добре, що він зробив усім візи за CUAET чисто випадково: "бо було безкоштовно". Подивився на Канаду, вивчив плюси і мінуси - і приїхав до Ньюфаундленду та Лабрадору, де отримав роботу і вже почав імміграцію. Батьків подав на "гуманітарні підстави", щоб отримали ПР. Дружина та батьки пішли на курси англійської.
Виходить із міркувань, що є медицина, хоч і деколи довго чекати, але всі мають захист. Батьки через 10 років проживання в Канаді будуть мати пенсію OAS плюс GIS - жодна країна ЄС таке не дає.
Є вибір: жити в одній із країн G7, чи інших країнах. Якщо ситуативно багатьом здається, що можна десь жити, як король, за 500-1000 доларів на місяць на Філіппінах, Мадагаскарі чи Мексиці, то ці люди не думають про своїх дітей та їхні перспективи, а тільки про себе. Ну, таке... Мають право і на егоїзм, бо кожному своє. Однак, потім, десь років через 10-15 діти запитають батьків про причини рішення, і батькам просто не буде що сказати.
