Українська Манітоба
-
Я зараз читаю книгу американського адвоката про закономірності утворення і збереження статків в родині, і він пише, що в усіх культурах світу є в різних версіях одне й те саме прислів'я: "Кожне четверте покоління носить одну сорочку". Тобто що раз на чотири покоління родина втрачає надбане і починає з нуля. Автор пояснює це психологічними особливостями та відсутністю навичок, але може, "заповісти все церкві" - також одна з причин
-
Звучить логічно, але до деталізації я ще не дочитала 😁
-
А може кожне четверте покоління все втрачає, бо перші заробили, другі продовжують заробляти, треті уже розслабились, і стали трохи ліниві. А четверті втрачають, бо то все легко їм прийшло, їх не навчили працювати, бо і так все є, нащо напрягатись 😁
-
Тому я і вважаю, що «лишати все дітям» і жити «для дітей і аби було що залишити» то значить робити їм ведмежу послугу. Дати освіту - так. А все інше самі можуть зробити, якщо голова і руки є.
-
Иии, ну ні. Канадці також дуже релігійні. Це важко прослідкувати, хто вони. Прізвища канадські, але це нічого не означає. Тут певно кожен третій щось має українське.
-
Думаю, між цими двома поняттями є різниця. Одна справа - коли живеш заради дітей і все робиш для них, це нафіг нікому не потрібно і діти про це не просили. Це взагалі дуже егоїстична концепція, яка перекладає сенс життя на дітей, бо власного сенсу життя у батьків немає. Інша справа: коли батьки прожили класне результативне життя і у них просто є гроші та інші активи. Тут рішення батьків, кому це залишити, але в самому рішенні залишити НЕ дітям за їх наявності я вбачаю щось невловимо дивне. За умови, що діти в принципі в адекваті і спадок не планують в день його отримання віднести в казино
-
А в тієї половини точно є діти, чи це невідомо?
-
Може, дітей шкодують, щоб не платили податки
-
Сорі, може не так прочитала 🙂
-
Як не відомо, відомо. Дітям залишають по 10 тис дол наприклад. Внукам трошки. А 50 тис - церкві такій то, 50 - організації яка досліджує щось там, 100 - музею такому то. Типу так
