Українська Манітоба
-
Ми, люди, народжені у дев’яностих і раніше, ті, хто застав незалежність України, весь час жили з мрією, що ми рухаємося на Захід. Нам здавалося, що у нас є шлях, яким ми маємо йти: треба відійти від пострадянської системи, і тоді нас чекає демократія, свобода, щастя, і життя стане кращим. Це була та картина, яку нам малювали — через медіа, через фільми, через розповіді. Звичайно, я не заперечую, що у період із 70-х до 2010-х Західний світ, а саме США, справді були країнами можливостей і задавали стандарти найкращого життя. Це був час, коли вони дійсно були прикладом для багатьох, зокрема для нас. Але, можливо, зараз ситуація у світі погіршилася, і той “ідеальний Захід” вже не такий, як раніше. Коли мільйони з нас виїхали на Захід, ми побачили інший бік цієї мрії. Я не кажу, що, наприклад, у Канаді чи інших західних країнах усе погано, але реальність виявилася зовсім не такою ідеальною, як ми собі уявляли. Ми зіткнулися з системами, які також мають свої недоліки, і зрозуміли, що «ідеального життя» у тому вигляді, в якому ми його собі малювали, просто не існує. Голлівудська картинка виявилася ілюзією. Як приклад часто наводять Південну Корею чи Японію — країни, які змогли побудувати успішні економіки, багато в чому завдяки співпраці із США та їхньою системою. Але навіть у цих країнах виникли проблеми капіталізму: величезна різниця між високим і низьким класом, високий рівень стресу та тривожності, а також значний відсоток суїцидів. Незважаючи на їхній економічний розвиток, рівень щастя населення там далекий від ідеалу. Це ще раз підтверджує, що навіть успішна економічна модель не гарантує гармонії та задоволеності життям. І зараз, озираючись назад, я розумію, що до війни Україна, можливо, була однією з найкомфортніших країн для життя. Так, у нас були свої проблеми, але життя було набагато теплішим, людянішим. Ми часто думаємо, що десь «там» краще, але насправді кожне суспільство має свої складнощі. Мені здається, важливо визнати, що жодна система чи країна не подарують абсолютного щастя. Але Україна, навіть з усіма її труднощами, була для нас домом, де ми могли відчувати себе ближчими до своїх коренів, до своєї культури, до свого народу. І, можливо, ми не завжди це цінували.
-
Саме в таких країнах як Японія та Південна Корея найвищий у світі рівень самогубств
-
Так, Оксана права, просто збережений у контактах
-
Це Телеграм Преміум-Преміум. Платиш трошки грошей, бачиш всі імена. Платиш ще трошки і бачиш прям навіть SIN і як звуть кота
-
Бо треба просто жити чи виживати (в кого як виходить), у реальному світі, і орієнтуватись в часі, розраховувати на самого себе в першу чергу.
-
Так, саме про це я і говорю. Мій песимізм пов’язаний із тим, що жоден потенційний кандидат у президенти не може запропонувати щось таке, що викликало б у мене надію. Тому я навіть не знаю, що саме могло б змінити моє ставлення. Ні Арестович, ні Залужний, ні Порошенко, ні Зеленський, на мою особисту думку, наразі не здатні запропонувати ідею чи стратегію, в яку б я особисто міг повірити.
-
Не думаю що я маю моральне право обирати майбутнього президента України… Віталій Портніков мені здається розумна людина, Валерій Залужний… а хто ще? Idk 🤷🏻♀️ Трюдо 🙃 йому всеодно нема чим зайнятись, сорі це вже істеричне 😞😁
-
Так запишіть контакт як вам зручно і буде так і відображатися Але будьте обережні 🌚
-
А до речі, згадайте от усі американські фільми які ви дивились з дитинства. Я чогось не пам'ятаю щоб усюди показували ідеальне і чудове життя без проблем. Згадайте навіть такий розважальний фільм (але доречі зі своїм смислом) як Сам удома. Навіть там у 2-й частині був показаний той же Нью-Йорк ввечері, який зовсім не діамантовий. А тому і на заході є проблеми. Тому насправді ми багато на що просто не звертали увагу, чи не хотіли звертати.
-
От блін, тоді взагалі вибір ще більше звужується… В любому випадку це вже не нам напевно обирати, а тим хто в Україні…
-
Я ще помітив, шо все тупо як в серіалах показують, це прям розрив шаблона був для мене 😅
-
Портніков не самостійна одиниця, а якшо можна так сказати «рот» Порошенка ) А ще він трошки розумніший Арестович. Бо Арестович просто використовував розумні слова у спілкуванні, а портніков, скоріш за все ще віддалено розуміє їх значення 🤷♂️
-
Чому ви забракували всіх пенсіонерів? Невже серед них відсоток дурнів набагато більший, чим серед інших вікових груп. Я пенсіонер і не належав до 73%, і таких як я думаю було не мало, в той час як молоді хотілось "хоч насміятись" і "дуже не будет". Теж саме з академіками і чорноробами, не все так однозначно і просто.
-
Почитайте щось зі стародавньої Греції, стоїків наприклад, це буде як давньогрецький грецький Карнегі. Трошки легше стане жити від розуміння, що ми зараз нічого унікального не переживаєм. Єдина різниця між стародавньою Грецією/Римом тільки в тому що у нас є електрика, і для того щоб поспілкуватись, можна взяти телефон, а не йти в театр наприклад 😂
