Українська Манітоба
-
Бо вона мабуть вважає, що ми раби. У мене немає пана. Я не кріпак, не раб. Тож я не від кого не тікав.
-
Цікаво. Ви маєте право докоряти, як тільки вам "прилітає" у відповідь ви згадуєте що ви жінка, що у вас дитина і т.і. Дуже нагадує "А давай Миколі в рило дамо?-А якщо він нам-А нам за шо?"))
-
-
Ви якась істеричка. До того ж займаєтесь сексизмом та дискримінацією людей за статтю. У Канаді та цивілізованій Европі так не прийнято. Я б якщо зітикнувся з вами у житті, викликав би поліцію і поскаржився на булінг.
-
Пані з інязу, передивіться розмови. Ваші докори тим "хто втік" ви розкидали ліворуч і праворуч. Бо у вас чомусь всі чоловіки-українці"втекли". І я по вашим словам не виключення. "Тримай злодія"зазвичай кричить дужче всього сам злодій, і саме цим можна пояснити вашу ненавість до тих хто станом на 24 був за кордоном. Розумію, але знову прошу бути обережною у звинуваченнях. Тут крім чоловіків які "втекли" ще багато українських канадійців сидить і читає ваші опуси.
-
Передивіться розмову. Я вас взагалі не чіпала. Ви мені перший почали писати, чому я не в Україні. То вам можна комусь докоряти, а у відповідь правди чути не хочете. Просто гидко таке чути від чоловіка, який втік з України і ще комусь докоряє. Мої рідні чоловіки всі в Україні, мій син там на відміну від вас. А на рахунок англійської мови та роботи, то з цим проблем немає, слава Богу. Англійську вивчила ще на інязі в свій час і можу зараз свій час витрачати в чатах як мені заманеться.
-
А вчора, поїхали в Велью Вілідж. Канадійка почула нашу мову, сказала по українські - Слава Ісусу Христу, і що вона українського походження. По всьому магазині бігала за нами хотіла 50 доларів дати, ми відмовились, давала дитині 50 доларів. Ми с трудом не взяли. Це була проста пересічна громадянка, хоча напевно сама не багата, так як магазин секондхенд. Ось такі канадці "непривітні".
