Українська Канада
-
Безперечно, є нюанси, які варто помічати і, відповідно, розбиратись з ними. Мій коментар був абсолютно не для порівння, я про те, що проблема бюрократії у нас не найгостріша, у тому плані, що в принципі все не так вже й складно. І я вірю, що усі нюанси будуть виправлені, як і загалом дуже вірю в цю країну і в наших людей
-
Якщо ви робите Single journey travel document, будь ласка, паралельно робіть загран. Будь якими шляхами. Зекономить багато часу. Була сьогодні саме в амбасаді Канади у Відні і сказали що вони більше не роблять їх. Як в інших містах я не знаю. Бережіть себе.
-
Не хочу якось виправдовувати Канаду і говорити погано про Україну та Дію, але скажу такі нюанси. У більшості структур все ж такі потрібні папірці і т.д., бо людям зручніше працювати з папером ніж з електронними базами чи носіями. Хоч в Україні йде потужна боротьба з бюрократією, але як такої боротьби не видно) Паспорт у Дії є, але у ЦНАП треба сканувати паспорт, тому Дія в прольоті. Права і техпаспорт у Дії є, але наприклад у військовий стан потрібні документи з собою + якщо зупинили десь поза населеним пунктом, то без інтернету та Дія нічого не дає. Тому усі процеси з боротьбою з бюрократією повинні йти у комплексі, а не одне лікуємо, друге калічимо чи зовсім не розвиваємо
-
проблем не було, звичайно, але з 24 лютого всі гуртом, мало-помалу перейшли на українську. Без примусу. Просто, бо так серце відчуває. У мене купа друзів російськомовних, я їх зацілувати готова, як вони почали говорити і писати українською, невміло ще, потрошки, але пишуть і говорять. Я подружці, яка все життя росла в російськомовній родині і вчилася у російській школі (колись були і такі в часи СРСР) кажу - ну тобі ж важко, аж язик заплітається, говори вже російською. А вона - ні, інакше ніколи не заговорю. Посиділа у підвалі місяць, і не хоче вже російської. А вчора повз її балкон три дрони іранські пролетіли...коли рвало Київ, поруч з її будинком, то вікна повилітали. Дзвонить, плаче, і на ламаній українській кричить - не хвилюйся, я жива. Ну от так. Її вибір, свідомий. А мій зять 30 років живе в Україні, і говорить виключно російською, ще й з московським акцентом. Паляниця сказати не може...Наче й освічена людина, дві вищі освіти, а не поліглот ні разу. Не дається йому ані українська, ані англійська.
-
Доброго времени всем. Подскажите пожалуйста кто знает. Получил одноразовую визу foil lees. По её условием можно лететь только из 6 стран! Так вот у меня вопрос, я сейчас нахожусь в Болгарии! Могу ли я с Болгарии взять билет до Германии и от туда лететь уже непосредственно в Канаду? Или же мне нужно ехать через Румынию потом в Германию а потом уже в Канаду? Кто в курсе подскажите пожалуйста кто уже путешествовал с этой одноразовой визой? Наверное должна быть только последняя точка отправления из этих 6 стран? А как я доберусь до Германии это не важно! Правильно ли я понимаю?
-
Це зараз стало дуже потрібно розмовляти українською мовою. А взагалі ще до недавно такі міста як Київ , Одеса , Дніпро , Харків в більшості своеї розмовляли російською и ніяких проблем не було. І зараз не може бути. Вибір кожного , це не говорить про підтримку Росії
-
дурдом!!! Але люди різні))) Мені, наприклад, соромно, коли я відверто не розумію, що мені говорять, або коли я не можу правильно висловити свою думку, а потім вже вдома мене "осіняє"))) Але жити в країні 20 років і не подужати базовий рівень....тому я, мабуть, ніколи не зрозумію російськомовних, які живуть в Україні з народження і щось там патякають про те, що ніяк не могли вивчити українську. Казали б чесно - не хотіли.
-
треба ще не забувати, що є таки поліглоти, а є зовсім не схильні до мов. Мені завжди мови давалися легше, тому є сподівання, що процес розуміння і вільного спілкування не розтягнеться на роки
-
В Україні наразі пологи оплачує повністю держава. Вже років 2 як. Звичайно, якщо породілля йде приватно до лікаря щоб саме він її вів і приймав пологи, тоді вона сама платить особисто йому нелегально. А якщо прийти нарождувати чи кесарів розтин за показаннями то абсолютно безкоштовно. Всі ліки є в лікарні.
-
Можливо, в Онтаріо інша ситуація, і вас роботодавці самі шукали, або їм допомогли вас знайти волонтери, які займаються працевлаштуванням українців. Я живу в Нью Брансвіку, малесенькому містечку, і тут робота наче й є, але із всіх резюме, що я розіслала (у тому числі й по своїй українській спеціальності) мені відповів тільки один супермаркет. На одну з найнижчих посад. І я, звичайно, погодилася йти до них, бо так можна сидіти і чекати манну з неба роками, а починати ж десь треба, і заробляти на прожиття вже давно пора, і хоча інколи в мені прокидається такий амбіційний черв'ячок, мовляв, оце з ти з головного бухгалтера та й в клерки скокнула, ото досягнення всього життя, але я швидко себе заспокоюю тим фактом, чого я взагалі опинилася в Канаді. Зате моя дитина, мама і я в безпеці, а клерком вже, чи ще кимось - робота є робота. Звичайно ж, я вчу посилено мову, і маю надію, що через рік я вже зможу претендувати на адекватну посаду, а поки маю що маю)
