Українська Канада
-
Я працював 10 місяців волонтером. Я бачив як люди цілими готелями летіли в Канаду, або іншу країну тільки тому, що хтось перший почав робити документи туди. І я прекрасно собі розумію, що вони просто собі тікають подалі від війни. Багато хто навіть не розумів де ця Канада і як це далеко. Це реальність. І я не засуджую цих людей. Маріуполь, Донецьк, Херсон , Мелітополь і інші окуповані міста. Це все були мої підопічні.
-
Ви нічого про мене не знаєте, щоб судити. І я не бачу коректним озвучувати суми які я передаю на допомогу. Я навіть нічого не скажу про волонтерство у Польщі (аби не хизуватись) Але для мене Батьківщина і держава то різне. І я маю право бути незадоволеною державою чи владою чи своїм рівнем життя там. Але особисто для вас хай все буде красиво. В соняхах)))
-
Я думаю мова скоріш про те що люди й досі їдуть не розуміючи куди. Вже рік війні. Є час обдумати і зважити. Вже нема такої паніки. Тоді то бігли як зайці. Запам’ятаю той польський кордон на все життя
-
Ви бачили розгублених, понівечених людей ? А я з ними працював. Я їх не засуджую за те, що вони «НЕ ЗНАЮТЬ». Життя не готувало їх до переїзду , до війни, до страждань , до смерті їх близьких. Не розумію до чого ви ставите якісь смайли? Це реально не смішно. Ще раз кажу, цілющими готелями їхали люди по всьому світу. І коли більшість готеля їхала в Ірландію, то новоприбулі їхали туди ж. Це не є їх свідомий переїзд. Багато хто мені потім писав, що тільки через пів року десь в Англії вперше задумався , а чому він поїхав саме туди.
-
На хвилі патріотизму не можна ні слова про погане)) мабудь усі старі мігранти поїхали в Канаду від хорошого життя))
-
Ми з Українцями в Оттаві запустили Українське радіо наприклад, окрема група Українців відкрили громадський центр який допомогає новоприбулим, інші організовують в Українськом кафе розважальні та освітні заходи. Я бачу багато бруду від співвітчизників про Україну, які сюда приїзджають, а потім просять у наших допомоги. Не дивуйтеся, що вам не захочуть допомогти з таким ставленням до Батьківщини. Одразу краще до РуЗЗьких йти)
-
Ніхто не засуджує за переїзд, але і ставлення треба обирати до Батьківщини відповідне. Вже втомився дивуватися від контрасту, коли Канадські Українці, які вже народились тут, знають і українську мову і поважають культуру, бо завдяки нащадкам вони тут. А з іншого боку Українці, які тільки зараз приїхали до Канади з України, де війна, і зневажають країну так, начебто через Україну вони все втратили. Ви можете не любити державу, але не закликайте забути Україну. В Канаді це великий превілей зберегати власну культуру і ідентичність, шукати шляхи допомогти країні.
-
Ви зараз або допомогаєте Україні і підтримуєте тих, хто залишився там, або мовчите і не робите гірше. Все. Інших варіантів в такий складний і трагічний час немає, слухати про те, яка погана Україна від місцевих малоросів та росіян мені вистачає
-
До речі ні в кого діти не говорять украінскою. Навіть не розуміють. Але так співочо сумують аж сльози на очах
-
Нащо так все перекручувати? Я написала тільки про себе. Що особисто я не сумую за минулим життям. Це не заважає мені допомагати бо на фронті мої друзі. В мене на роботі українці які тут з 2000 року . Сумують за Батьківщиною і ні долара не допомогли. То вам шашечки чи їхати?
-
Тобто варіанта підтримувати і не мовчати нема? Треба казати шо все вдома в рожевих поні? Ну Ок.
-
В місцевій громаді не дуже вітають тих, хто зневажає Україну, говорить російською захищая цю мову або тусуется з “хорошими русскими”. Будьте готові до цього:)
-
Так я зневажаю той рівень життя що нам дає держава. Бо ми, українці, варті кращого
-
Де ми розмовляємо російською? До чого ви її притягнули? До речі, я на роботі єдина україномовна українка. З 6 співробітників-українців. І єдина хто допомагає. Бо я питала. Це по вашому зневажати?
-
Менi постiйно сниться кошмар, з рiзним сюжетом, де до мого маленького мiстечка на пiвднi,80 км вiд Одеси, приходять загарбники, що ракета попала в дiм бабушки. Там залишились всi рiднi, моя стара бабуся,що категорично зi скандалами вiдмовилась покидати домiвку. За бабусею сумую. Менi треба всiх вивезти звiдти. Тому працюб, працюю, вчуся, шукаю другу роботу на вихiдних, думаю чим допомогти вiйськовим та людям на Батькiвщинi. У нас земля добра, гарна, люди - добрi та поганi, як люди. Так , боляче за всiх, нiби одночасно всi незнайомi стали рiдними. Але не засуджую нiкого, кто хоче мiгрувати, бо сама така. Та не засуджую тих та не сміюся, кто повертається, вони також зробили свій вибір. Просто рада, що ми всі у цьому чаті у безпеці, у всіх своя історія, але всі ми українці можемо тут спілкуватися і ми у безпеці. тому люди, яких я не знаю, незнайомці, я щиро рада, що ви всі тут і що ви в безпеці. ніхто з нас не більше і не менше Українець, ніж інші, ми всі Українці.
