Українська Канада
-
Ви маніпулюєте фактами
-
бо я не хочу щоб мене чи моїх дітей гнобили в України за мою культуру.
-
Типу не мусолити цю тему в інтернеті, бо все одно тут важно когось в чомусь переконати. А взагалі це задумувалось як оксюморон 😅
-
Я думаю, що Канада - це прекрасний приклад того, як люди із різним корінням живуть разом в одній країні поважаючи один одного. Також є законодавча база, яка захищає права та свободи.
-
а хто його переслідує за мову? чи в Україні хтось когось за мову переслідував? так, багато українців були “зросійщені”, але я не пам’ятаю, щоб колись це було прикладом для гордості, як в цієї людини.
-
так! але мова в чаті (особливо від foreverLiveArt) йде не про особисте спілкування. а про життя і потреби соціуму. Тут це правило не спрацює.
-
Культура це надбання нації/етносу, а не конкретної особистості, культура не існує індивідуально. Ви є продукт і носій культури в якій зростали і оточували себе все життям (скоріше вона оточувала Вас, так правильніше вживати). Тому обираючи мову, Ви обираєте культуру, з якою ця мова пов'язана.
-
Багато українців, батькі яких народилися при совєтах й мігрували до України були російськомовними. Це факт. Їх діти навчалися українською мовою у школі, а дома розмовляли російською. Мова для таких родин - це інструмент спілкування, а зовсім не підтримка рускава міра. Притомна людина буде вести себе за правилами суспільства, коли вона виходить на люди. Але суспільство має поважати приватне життя своїх громадян, їх diversity якщо можна так сказати. Переслідування людини за мову, релігію, колір шкіри тощо - це злочин. Якщо хтось поширює такі наративи, то він нічим не кращий за рашистів.
-
Не впадайте в крайнощі. Знищити націю, культуру та спадщину, практично не можливо. Але у час війни відстоювати права загарбника (в масштабних рамках) з уст українця, погодьтесь, не правильно.
-
Писав, але там нюанс. Пов'язано з вірменами, дитячими травмами, але не пов'язано з мовою.
-
по моєму, він ніде не писав за побутову дискримінацію і мова йшла геть про інше.
-
Ну, в Україні була тенденція, що розмовляти російською круто і всі хто приїжджав із села у велике місто одразу починав "штокать".
-
Я думаю людина хоче сказати, що якщо вона у побуті говорить російською - то відчуває тиск суспільства за це, дискримінацію та хейт. Так не має бути.
-
тут скоріше мова йшла за часи ряданського союзу. Там дійсно була тенденція щодо дискриманіції україномовних в містах. В кого україномовні батьки були – можна попитати, як в Харкові чи Києві відносилися до україномовних.
-
Та ні, останнім часом в столиці (до повномасштабної війни) побільшало україномовних жителів. Це прекрасно. Але ніхто нікого за мову не переслідував. Я думаю, що і хто починали штокати це робили через те, що їм здавалося, що так прийнято, але це помилкове судження. Але це приклад одного міста, може десь ситуація була іншою..
-
step in my shoes brother and sisters! I lost my cat, home, city where i lived 25 years, i lost my future, i seen so much DEATH and sorrow. For a year i experienced explosions and fear every single day! And after that you telling me i should also loose my language? oh no, sorry guys, not about me!
-
Я написав, що була така тенденція. Була. Особливо в південних містах.
-
Я вважаю мову ворога треба/бажано знати та розуміти про шо ті «скотинякі»говорять… А от нас вони не розуміють Паляниця з полуницею 😉 І в цьому наша сила… Це як свого часу вчили німецьку щоб розуміти про що фашисти говорили…
-
А у чому проблема перейти на українську, тим більше, що він знає її? Так, не треба це робити одразу, поступово, крок за кроком. Навіщо так захищати російську? От я, наприклад, не спілкуюсь українською в побуті, але у мене не виникає проблем з приводу переходу на українську. Просто в будь-який момент можу це зробити. Але це діло кожного, тим не менш, використовуючи російську ми асоціюємося з ворогом
-
давно. правила чату
