(UA) IT/Tech Ukrainians in Canada
-
Дві речі які мене більш за все страшать: - дорога в Канаду з малими (6 та 2 роки) - бути перший час без авто
-
обіймемось)
-
ну зараз вже смішно звучить звісно, а тоді було не дуже, інакше як “повний пиздець” я б це не назвала
-
9 чи 10, я не пам’ятаю вже, Стамбул_Монреаль там ще старший син “залишив позаду усе своє життя”, тому він просто тихо схлипував усі 9 годин чим роздирав моє серце а чоловік боїться літати загалом і йому було дуже нервово наприкінці перельоту я всерйоз задумувалась піти в туалет та вийти у вікно
-
та ні, там просто одну малу укачало і вона наблювала на чувака перед нами, їм обом не подобався літак і вони орали по черзі, переходячи в ультразвук і падали на пол, а на додаток через ряд від нас їхала собака і кожного разу коли мої дівчата починали орать, вона починала вити таке було з невеличкими переривами приблизно 4 години, потім вони на щастя відволіклись, а на посадці почалось спочатку + була абсолютно крейзі черга на паспортний і дуже довго на імігрейшен, ми всі втомились і хотіли вмерти це був час коли по прильоту був обов’язковий карантин у готелі 3 дні, то це було тупо благословення та райські кущі: лежиш у номері з вайфаєм, виходити заборонено, їжу приносять. Ну зараз вони старші, має буте простіше, але ми на перельоти все ще не наважуємось
-
)) в очікуванні 10+\- годинного перельоту з малим нас трусить навіть від думки Але якшо ви вижили … )
-
туркіши, але це не було пов’язано з компанією, то малі просто далі нам жару на всі гроші
-
я насправді думала що не долетимо, чоловік і досі вкривається холодним потом як згадує. Найгірший переліт в історіі був) це одна з причин чому за півтора роки тут ми не злітали на кубу чи інший sun destination, бо як згадаєш то “да ну його нах”
-
водій допоможе якщо щось
-
в Монреалі для початку тут ще класні міжміськи потяги наприклад до Торонто, але то далекувато, я думаю 2-3 зупинки і назад на велосипеді вони в мене дикі в цьому плані, пару раз автобусом їздили і літаком до Канади, ото і весь досвід ОТ
