У всіх такі різні історії, але однаково зло бере на русню, яка розвела в себе гадюшник, що вартував нам нервів, здоров‘я, житла, життя.
Ми з чоловіком виїхали 20.02 в Польшу, здавали медікал для Канади якраз) вже був ITA від Онтаріо в січні. Ще обирали, де здавати - в Києві чи у Варшаві. В Києві було б дешевше сумарно, але сам екзам дорожчий, і по відгукам часто завертали, якісь доп дослідження назначали, щоб збити грошей. Тож вирішили все ж у Варшаву, дати обрали рандомно. На 27.02 мали квитки назад у Київ.
А 24.02 прокинулись о 5ій ранку, перші повідомлення від батьків «у нас війна, не повертайтесь». Ми на Північній Салтівці у Харкові жили. Батьки бачили дим з окружної з вікон. Виїхати одразу не могли, бо танки фактично одразу якось добрались до міста, була висока вірогідність просто попасти під танк. До того ж батько за день до цього їздив у Дніпро і не заправив машину.
Виїхали батьки після того як полетіла авіація, в дім декілька разів прилітало і вони ночували у підвалі. Частину шляху батько штовхав машину, бо закінчилось паливо. Через день після того як вони виїхали знову прильоти, прямо біля будинку де стояла машина. Сусідні згоріли вщент.
Ще фан факт - нашу машину ми коли вилітали лишили у Жулянах, і її як і всі на тій парковці успішно угнали в кінці березня, з усіма речіма (так ми втратили пам’ятні речі, фото, техніку, бо про всяк це з Харкова взяли з собою, здавалось що небезпека лише на сході буде). Але найбільша наша удача це звичайно опинитись за кордоном. Бо інакше наш ПР в Канаду успішно був би провтичений, бо чоловік би не змін виїхати за кордон.
