”Ресурсний" шантаж Китаю
3 липня мережа вибухнула повідомленнями, що КНР ввела контроль та обмеження на експорт 2 ресурсів: Галій та Германій. Мета цих заходів проста: нанести удар по західним ланцюгам виробництва мікрочіпів. Але про все по черзі…
Китай ввів ці обмеження як відповідь на дії США, які підписали угоди з ЄС, а потім ще й з Японією про співробітництво та налагодженні ланцюгів постачання важливих матеріалів для виготовлення мікрочіпів, провідників та електроприладів. Це діятиме як еквівалент угоди про вільну торгівлю.
Чому саме Галій та Германій?
Ці два метали мають широкий спектр використання у виробництві чіпів, комунікаційному забезпеченні та тех захисті.
Галій використовується в складних напівпровідниках підвищення, які поєднують кілька елементів для швидкості та ефективності передачі, в екранах телевізорів і мобільних телефонів, сонячних панелях і радарах.
Застосування германію включає волоконно-оптичний зв’язок, окуляри нічного бачення та дослідження космосу – більшість супутників живуть від сонячних батарей на основі германію.
Германій та Галій входять до групи «50 critical minerals”-ресурси, які є дуже важливими в багатьох галузях та є важкодоступними/обмеженими. Переробка їх до придатної для використання форми може бути дорогим, технічно складним, енергоємним і забруднюючим процесом.
Китай домінує у всьому ланцюжку створення вартості багатьох із цих продуктів, на нього припадає більше половини світового виробництва металів для акумуляторів, зокрема літію, кобальту та марганцю, а також 100% рідкоземельних елементів. Навіть у менш розріджених металах, таких як мідь, прогнози значного зростання попиту викликали усвідомлення того, що їх може бути недостатньо. У 2023 році ЄС вперше класифікував мідь і нікель як «critical mineral”.
Хто втрачає більше?
Ринки германію та галію є крихітними порівняно з іншими товарами — наприклад, імпорт металевого галію та пластин арсеніду галію в США у 2022 році оцінювався лише в 225 мільйонів$. Але їх використання в стратегічних галузях промисловості означає, що буде стрімкий ріст попиту та цін.
Китай експортував 94% Галію та 83% Германію від усього світового обсягу. В короткостроковій перспективі всі козирі в його руках:
• експортує за дешевою ціною завдяки перекриття обсягом;
• відсутність країн-конкурентів;
• видобування є дороговартісним та потребує доп виробничих можливостей;
• неможливість замінити ці метали іншими.
Проте в довгостроковій перспективі Китай змушує увесь західний блок шукати інші шляхи отримання цих компонентів.
США вже має домовленості з Кореєю та Японією що до налагодження ланцюгів експорту критичних мінералів. Тайвань, разом з вище перерахованими країнами, входять в групу «країн мікрочіпів». Там зосередженні виробничі мануфактури США, а в Тайвані є технології для виробництва найновіших чіпів, що виводить Америку на голову вперед комуністичного Китаю. КНР своїми діями намагається загальмувати Штати і в них це скоріш за все вийде.
Але Шанхай просто не може «змусити» країни шукати шляхи обходу його, адже тоді він втратить свою важливість та вплив. Для того, щоб викинути КНР з ланцюга, потрібен всього лиш час. Саме тому є впевненність, що вся ця ситуація все ще буде розвиватися.
Альтернативи Шанхайському дракону
За винятком Китаю, є інші країни з потужностями виробництва галію:
• Росія та Україна, де цей метал вироблявся як побічний продукт глинозему.
• Південна Корея та Японія — як побічний продукт цинку.
• У Північній Америці германій видобувається разом із цинком, свинцем та іншими металами на плавильному заводі Trail компанії Teck Resources Ltd. у Британській Колумбії.
• У США є виробник спеціальних матеріалів 5N Plus Inc. і Indium Corporation.
• У Європі виробником обох металів є бельгійська компанія Umicore SA.
Деякі гірничодобувні проекти містять більш високі концентрації металів і можуть дати можливість збільшити пропозицію, наприклад, проект виробництва цинку «Кіпуші», який очікується розпочати наступного року в Демократичній Республіці Конго.
Автор – CONFLICT CAPITAL
@OstanniyCapitalist
