Холодний душ
Після подій в Ізраїлі, всі трохи перестали вірити в те, що ми в центрі уваги. Що ми якісь особливі і що нам всі повинні допомагати.
Ізраїль справді зазнав жахіть, дійсно варварська терористична атака, деякі звірства, що потрапили на камери можна порівняти тільки із звірствами росіян, які вони робили і продовжують робити на окупованих територіях.
Але кількість, тривалість, інтенсивність жорстокості важко порівнювати. Як казав речник ПС Ігнат, наші міста кожен день зазнають таких інтенсивних ударів як Ізраїль в перший день. І страшнішою зброєю, що може вбивати десятки і сотні людей за раз.
Але рівень підтримки і ті кроки, на які держави союзники готові йти заради Ізраїлю просто шокують. Швидкість прийняття рішень, емоції, зобов'язання безсумнівно вступити у війну, якщо це буде потрібно. Купа зброї просто тут і зараз для ізраїльтян.
Але правда в тому, що світ цинічний. Ми самі повірили в те, що нас будуть захищати, боротись за нас, так як за рівних, за своїх. І це повинно стати уроком для нашої держави. Нам потрібно бути сильними і розраховувати на себе. Так, у нас залишаться союзники, нам теж будуть надавати допомогу, але це не гарантовано. Нам потрібно самим утворювати союзи, самим показувати для чого ми потрібні світу, мати гордість і подавати себе не як якісь нещасні жертви, а як справжні бійці, що будуть боротись з будь-чим і будь-ким до кінця.
Це помітив не тіки я, це розуміють багато людей, навіть у командуванні і керівництві. Бо спільні виробництва з партнерами, проштовхування своїх новітніх розробок, торгові домовленості і союзи це саме той шлях, яким потрібно йти.
Ізраїль став сильним, хоч із значною і тривалою допомогою США і інших союзників, але все ж це їх заслуга. Воюють вони не краще за наших титанів, в цьому я маю залізну впевненість. Але вони створили успішну країну, успішну армію і успішне майбутнє для себе, попри труднощі, попри всі екзистенційні загрози, а вони в них були. Саме тому їм допомагають. Рівень їх зв'язків у інших країнах просто неможливо переоцінити, вони зробили себе важливими.
Тепер наша черга зробити себе ще важливішими. Зробити себе країною переможницею. У нас немає десятиріч, у нас не буде інших спроб, нам треба робити все потрібне тут і зараз. Це надважка задача, але без її виконання нам не вижити. Тому я вірю, що ми зможемо. Разом.
Antonio.
