(UA) IT/Tech Ukrainians in Canada
-
Глянув фріхолд таунхаус в ІТ районі Оттави (Каната Норс) Ціна: 600.000 Такси: 3700 Страхівка овнера більша на 40кад від страхівки орендаря. Фіксована ставка на 3 роки: 4.09%(на реддіті і за кращі згадують) . Якщо порівняти вартість ренти + іншуранс з вартість мортгеджу+іншуранс+такс, то виходить, що при давнпейменті 30% відсотків овнершип і рента виходять в однакову суму, тільки різняться в ціну мейтененса. При давнпейменті в 20% різниця в тих витратах буде +-350 cad в місяць.
-
Коли потім приповзає менеджер чи ейчар з питаннячком - а ось тут є такий поінт, а давай поговоримо про це - то якщо людина не тупа то мабуть щось сталося на 360. А з контексту поінта розумієш хто міг нажалітися.
-
Так само в мене. Мені допомагає якщо почати рухатися в тому напрямку який потенційно приведе до такого ж життя як було до війни в Україні. Навіть якщо це трошки ілюзія.
-
Я навіть більше скажу, можливо навіть зробити ще краще і навіть так як я не уявляла :) Просто дуже і дуже багато зусиль треба докласти, коли там ти вже все доклав і тільки насолоджувався 😅
-
Якщо добре подумати чи насправді те чим ти займалась раніше і тобі подобалось нереально повторити тут в Канаді? Може щось конкретно не зрозуміло як воно тут працює і достатньо знайти хто в цьому питанні шарить і підкаже.
-
Розумію в мене так само я вже встиг порахувати скільки років я можу жити за кеш який під подушкою і не працювати або мати час на спроби зробити свій проект виходило що діти школу встигнуть закінчити а я років 5-7 можу робити спроби зробити успішне.
-
Мене гойдає що дофіга зусиль треба і чи я ще поборю то чи ні. Але допомагає коли бачиш що є рух вперед а не на місці
-
Тим чим я займався я не знаю як то в Канаді зробить бо англійська не така гарна як рідна мова а ще культурний геп. Мої жарти тут не розуміють і я не можу перенести свої скіли спілкування на англомовне оточення
-
Розумію! Хай все вдасться у нас! І сили нам 😅 «Борітеся, поборите» - мій канадський шевченківський девіз 🤣
-
А зараз я радий що роботу хоч якусь знайшов бо кеш вже весь всьо а роботи ще не було пів року в дорогій Канаді
-
Я пережила 2 вимушені переїзди: в 2014 і в 2022. Такого життя, як було в Україні до війни, більше не буде. Повторити не вийде. Навіть якщо повернутися в Україну і почати з того місця, де все лишили. Все не буде так, як раніше. Це вже інше місто, інші люди. Війна багато чого змінила. Ми після першого переїзду зробили багато помилок, через які потім страждали. Дві основні - думати, що все тимчасово і скоро ми повернемося додому і намагатися відтворити таке саме життя, як було, в іншому місці. Обидва сподівання не здійснилися і привели до глибокої депресії. Але цей досвід допоміг переїжджати вдруге. Просто відкидуєш минуле життя і приймаєш нове, як перелистуєш сторінку і переходиш до нової глави в книзі. Воно не буде як раніше. Щось гірше, а щось і краще. Згодом кращого стає більше і іноді ловиш себе на думці, що в минулому житті деякі штуки були недоступні, що є зараз. І що нове ніби і не таке погане. І може і добре, що стався цей переїзд, хоч вимушений і такий стресовий.
-
Те що тепер немає запасу грошей на 5 років забезпечення сім’ї то менше давить чим сумніви що будувати релейшнс стане так же легко як було в Україні
