🇺🇸 Новий підхід московії до Трампа та вибір України.
➡️ В останні дні різко була «змінена платівка» на лестощі та задобрювання після тижнів фактичного знецінення московськими високопосадовцями заяв Трампа. Путін вкрай хоче угоди по Україні без України та Європи.
➡️ В одному з останніх інтерв’ю бункерний розхвалив Трампа та порівняв Європу із собакою, яка "незабаром буде у ніг покірно махати хвостик перед господарем" (Трампом).
⏩ Фактично путін має на меті поділити сфери впливу за аналогом пакту «Молотова–Ріббентропа». Чи погодиться на це Трамп? Подивимось.
❗️ Але вкрай важливо розуміти, що на відміну від минулого сторіччя існує такий суб’єкт, як ЄС. Не ідеальний, забюрократизований, але суб’єкт, який відіграє важливе значення в регіоні. І на відміну від досвіду з поділом Польщі Україна вже протрималась 3 роки ШМВ та 11 років гібридної війни, надавши час на «адаптацію та трансформацію світоглядних поглядів на континенті». Ця трансформація не відбувається так швидко, як нам би хотілось, але процес йде і зрештою все далі й далі трансформується в конкретний стан, який вже потрібний нам для виживання.
До чого веде путін більшості зрозуміло. Але є й інший ризик. Ризик для самих США. На тлі майбутньої війни за Індо-Тихоокеанський регіон залишитись наодинці. Можна погратись проти союзників тарифами. Можна погратись погрозами та заявами. Але зрештою є межа. Для більшості європейців «безпека» може й стати тією межою.
У будь-якому разі вибір буде за Україною 🇺🇦:
Погоджуватись на тиск Трампа чи ні. Кожне з рішень буде нести відповідні ризики та наслідки, але й можливості.
Чи можна пережити тиск Трампа? Я переконаний, що так. Цей тиск можна обмежити, бо ми можемо і маємо захищатись «європейською позицією».
Білий Дім — це не моноліт — це функціонування різних політичних кланів, лобістів, і трансформація поглядів для них є природним явищем. Зараз політика адміністрації керується передвиборчими обіцянками, але зазвичай після 100 днів передвиборчі обіцянки змінюються в те, що відповідає «суворій реальності». Тому я й казав раніше за кінець квітня як певну межу.
➡️ Далі можливою стане трансформація. Ця трансформація вже є, але цього недостатньо. Визнання часткових слабкостей московії — є недостатнім. Тому ми досі є і поки будемо вимушені гратись у "перетягування каната".
➡️ Є те, що адміністрація Трампа буде нам давати (несвідомо). Це ціни на енергоресурси. Митна війна Трампа неодмінно відобразиться на споживчих цінах США (інфляції). Найбільш простий шлях стримати інфляцію у всіх секторах одночасно — це зменшити ціни на енергоресурси.
Саме тому йдуть заклики до саудитів (це, звісно, не заради України). Саудити ігнорують. Але схоже Білий Дім буде наполягати по-іншому.
У світі з’явився аналог ОПЕК. Цю групу очолила Гаяна (ми багато про неї говорили). До групи увійшли ще Гана та Сурінам. Цікаво, що Гаяна оперативно погодилась очолити групу попри ризики тиску від саудитів, а цей тиск буде.
🇸🇦 Саудитів це буде дратувати. Мова не про масштаб видобутку, який буде непорівнянний з ОПЕК (поки), а про сам факт існування такої групи. Бо для саудитів є ОПЕК та ОПЕК+, третього не має бути. Тим паче, що там вже йдуть перемовини з відколком від ОПЕК – Ганою, а отже, при продовженні політики скорочення, таких відколків ОПЕК може стати більше, бо тепер їм є куди йти. Ось в чому стратегія.
Малоймовірно, щоб Гаяна так ризикувала без «патрона за спиною». З урахуванням того, хто найбільший бенефіціар нафти Гаяни, хто вводив війська "на навчання", щоб Мадуро не анексував 2/3 Гаяни, — думки лише на США.
➡️ США таким чином тиснуть на саудитів через їх відмову. Одним з елементів поїздки США до Венесуели простежується теж як частина стратегії в контексті того, що не так давно Венесуела планувала (нує) вторгнення для анексії 2/3 Гаяни.
💬 «Так американським виробникам не вигідні низькі ціни на нафту?».
➡️ Для цього є менше зло — механізм дотацій, бо різка інфляція для адміністрації Трампа від митних війн — це більше зло.
Ціна на нафту — це може бути тим, що США нам нададуть, реалізуючи власний інтерес.
Resurgam ➰ Приєднуйся
