Нуууу це дуже відповідальна та достатньо важка робота. Не треба так казати. Виносити, не спати, бо все незручно, щось болить, пухнуть ноги, а хтось с токсикозом мучиться декілька місяців, що не може їсти, потім все тіло трансформується, щоб те дитя виросло в тобі, органи працюють в посиленому режимі. Потім ще народити, коли не тільки перейми та потуги, а ще й кістки розходяться, щоб дитинка народилася. І це не все, далі веселуха продовжується - годувати весь час, пелюшки, памперси, какашки, сині мішки під очами, бо ця робота без перерв та вихідних. Не можна дитину на паузу поставити. А ще різні ситуації. Не кожен чоловік зможе допомагати, бо хто тоді буде гроші заробляти, і то зрозуміло. Але частіше татки все ж допомагають, бо інакше мама стає зомбі🤯 А депресія післяпологова - декого вона накриває добряче. Це все робота - зробити людину! Це важка, але прекрасна робота! Але відповідальність, звичайно, на батьках, нема питань. Але й виплати дитячі мізерні, тому часто здаєш дитя незнайомим людям в яслах та садках, і топає на роботу, а всі думки там, з дитиною, а ще молоко в грудях виривається назовні, ти розумієш, що дитина там без тебе… Але й інший бік є - коли, як писали, ялкашки та наркомани будуть народжувати кожен рік. Але, думаю, вони й так народять, бо їм байдуже.
