Це насправді цікаве питання. Люди зазвичай не дуже хочуть ділитись думками на цю тему. Обов‘язково знайдеться хтось, зто стане називати вас расистом. Мононаціональні райони існують майже у всих великих містах. У GVA найбільш чітко окреслені це китайський Річмонд та індійский ( пенджабский) Суррей. Така реальність це не гарно, ні погано. Люди, що у великих кількостях приїздять із однієї країни селяться у одному місці і мимоволі або свідомо будують на новому місті частину своєї батьківщини. Це в першу чергу стосується мови, культури, релігії, взаємодії між людьми. Формується закрита спільнота зі своїми специфічними взаємовідносинами. Комусь справді так комфортніше. Все це підпадає під поняття гетто , але це слово зазвичай не вживають, бо воно має негативний відтінок. Тому, як ви селитесь у такому районі, будьте готові зіткнутись з деякими культурними особливостями , які можуть здатись незвичними. Так мене спочатку шокувало, що у тих же китайців є нормальним гучно чафкати, коли їси, ікати, та вибачаюсь, пердіти. Канадці можуть свистіти у заті, але не дай Боже спробувати сушити мокрий зонт розкритим. Я полюбляю китайську кухню і китайський квартал одне з моїх улюблених місць у SF. Але жити всередені цього колориту якось некомфортно. Ще один з суттєвих, для мене особисто, моментів це специфіка національної кухні деяких східних народів. Бувало влітку в саму спеку в апартментах без кондиціонера доводилось зачиняти вікна, коли «східні люди» починали готувати свої національні страви. Винести той сморід просто неможливо. Або сусід - китаєць при розкритих вікнах починав голосно лаятись з дружиною а потім її лупцювати. То їх специфічна модель поведінки і ні у кого, окрім мене, то не викликало жодного дискомфорту. Це все можливо деталі не першої ступіні важливості, а і з них теж складається життя
