Ванкувер2022 🇺🇦
-
Есть знакомый барбер мужской с Украины, работает в районе Guildford Town centre в Cюррее.
-
Я знаходжуся в Бернабі, маю українську психологічну освіту, готова надати по 3 безкоштовних консультації українцям, що прибули сюди після війни. Поки працюю лиш онлайн. Також із липня організація S.U.C.C.E.S.S запустить телефонну лінію підтримки для українців, якщо адмін дозволить, то я опублікую контакти, коли це трапиться. Ще хотіла б додати, що якщо у Вас більше половини цих пунктів, особливо проблеми зі сном і апетитом, що тривають 2 тижні і більше, то Ви можете йти із цим до свого сімейного лікаря або в Walk in clinic. Вам випишуть лікування або направлять до вузького спеціаліста.
-
Извините, но вспомнилось... Вывеска: "институт по изучению эмоционального стресса" Пациент: "Вот мне и полегчало!"
-
Я не психолог за освітою. Але по життю взаємодію з людьми. Просто читаю чати та спілкуюсь. Бачу, що зараз багатьом складно. І дітям також. По своїм бачу. Старшому вже 18 (ок, не дитинка, звичайно, але…), друзів тут нема, тільки знайомі, говорити нема з ким, йому не цікаві місцеві, не ті інтереси зовсім. Середній трішки краще, є на то причини. Молодший постійно в депресії, йдемо до лікаря тут, бо бачу, що може бути гірше. Дорослі теж не всі ок, звичайно.
-
9 місяців. Нам, дорослим, простіше (в основному), бо треба думати про сімʼю, і це тримає. Діти мають вже травму психологічну, важко їм. Це не те що питання інтеграції, це нашарування всього за цей період
-
Любая миграция это социальная смерть . Что б быстрее из нее выбраться нужно налаживать социальные связи . Как дома , у всех какие то знакомые приятели друзья соседи сослуживцы . Чем шире круг знакомств тем быстрее и легче выбраться из этого состояния .
-
Очень сильно влияет общая атмосфера в семье и возможность общаться на своем языке со сверстниками. Если мама-папа счастливы, а у детей кроме семьи и новой школы есть русско/украиноговорящие друзья - то эмоциональное состояние будет постепенно улучшаться. А травму в той или иной степени получил каждый из нас. Иммиграция всегда была тяжелой, а если она вынужденная и незапланированная, да еще и дома одна боль и страх за близких - то, конечно, стресс неизбежен. Но нельзя отчаиваться и опускать руки. Все обязательно наладится!
