Повністю підтримую Ваші слова про канадійців!
Вони горлопанять на кожному кроці які вони "super very polite", а по факту це звичайне лицемірство (в США ще більші лицеміри, тому Канада ще норм).
Так, вони дуже ввічливо розмовляють, часто посміхаються.
Але інколи виглядає так, що вони забули про мету їх посмішок і ввічливих слів, залишилась лише обкладинка, а всередині пусто.
Я нікому не відкрив Америку цими словами, я чув про таку їх поведінку ще до приїзду, коли слухав інших іммігрантів про життя в Канаді. Тепер бачу це своїми очима.
Але я помітив це серед покоління віком 20-30, які тут народилися і виросли.
Я не кажу, що всі такі, але тенденція є.
В мене є багато власних конкретних прикладів.
Ось один: колега по роботі попросив допомогти йому із завданням (він по факту має в 5 раз гіршу якість роботи і розуміє менше ніж я, але він канадієць! і в нього диплом канадського коледжу!, а я лише кумедний іммігрант... і нікого не цікавить, що я можу і вмію робити).
Я почав йому допомагати, пояснювати що потрібно робити.
На якомусь кроці я сказав, що робив точно таке завдання місяць назад і по пам'яті не пам'ятаю які треба кроки зробити, кажу йому "запусти систему, я побачу і підскажу".
В процесі моєї допомоги він мене зупинив і сказав, що поки-що цього достатньо.
Через пів дня менеджер запитує в нього "як просувається завдання? Чи Ігор (вважайте, що це моє ім'я) тобі допоміг?"
І що ви думаєте він відповів?
"Ігор не знає як це робиться. Мені треба трохи часу, щоб розібратися. Зроблю трохи пізніше".
На що бос сказав йому: "Молодець! Хороша робота!".
І це все при тому, що я сидів поряд прямо біля них на відстані локтя і все чув.
В нього навіть голос не здригнув таке сказати, говорив весело-піднесено.
Я звісно випав в осад від такого, але нічого не сказав, бо я тут ніхто і звати мене ніяк.
Коли чую про що вони між собою говорять, то інколи вуха в'януть наскільки вони недалекі, але говорять з такими понтами наче вони найрозумніші на планеті.
На початку я не все розумів, тому орієнтувався на їх супер-впевнений тон голосу, а зараз розумію все і просто сам собі ржу на ними.
Не скажу, що вони прям зовсім дурні, зовсім ні, але й не настільки прям розумні як їм здається. Принаймні порівнюючи їх до людей в Україні. Мені здається вони просто ніколи себе не порівнювали до інших і звісно в їх уяві вони "кращий хлопець на селі", а по факту трохи не так.
Ще раз, це я про канадійців, які тут виросли, не про іммігрантів з різних країн.
Старші канадійці (50+), які іммігрували 20-30 років тому або їх батьки іммігрували, з мого досвіду - дуже приємні, адекватні люди.