Український Монреаль
-
Літаки літають. Але сенсу з малим небагато. Простіше на своїй. Перший день до Квебек сіті Другий до океану
-
Тільки по телефону
-
www.quebec.ca/en/immigration/welcoming-ukrainians-to-quebec/in-ukrainian
-
Rivière-au-Renard. Летіти до Gaspe
-
Вони давали гайд
-
А ви по прильоту не пвдходили до csai?
-
Ну я кидав то по інший бік рівʼєри але поруч😂
-
Там лінк з мед страхуванням і телефони для Монреалю, Квебек сіті і решти провінцій
-
parks.canada.ca/amnc-nmca/qc/saguenay/activ/observation-watching parcmarin.qc.ca/explore/fjord-river/cruises/ мені місцеві казали тут непогано
-
Та хоч зараз: П’ятий у сім’ї, прізвисько Махно. Не дає заснути, мій турбує сон. Хитрий як лиса, скільки душ згубив? Мало не вмивався кров’ю ворогів. Більшовик – дурак, – я в лице сміюсь, На чотири сторони Богу не молюсь. Знаєш, двадцять ран в тілі не болять, Лиш болить тринадцята, що в серці у мене. Від більшовиків золото сховав, Нищим еміґрантом у Франції вмирав. Воля або смерть, мать-анархія, Чорний колір прапору – то моя земля!
-
Хлопці та дівчата добрий вечір, як вважаєте ...може влаштувати вечір української поезії?
-
Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде. Але не бійся прикрого рядка. Прозрінь не бійся, бо вони як ліки. Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш – то уже навіки.
-
Тут туплю
