Український Монреаль
-
Коли я починала записуватись, то онлайн заявок ще не було. Давали тільки 1 дату на місяць, коли ти дзвонив щоб взяти рандеву. Так я "висіла" на телефоні по 5 годин, слухала музику та який важливий мій дзвінок😂 прийшла туди взяти рандеву - відфутболили, тільки дзвоніть) пішло 4 місяці, щоб взяти рандеву)
-
Це дуже добре) всім хай щастить👍
-
Так, у мене зранку уже зачіска «кульбабка у місті», а тільки вийти з дому встигла.
-
🫡🫡 Кондиціонер та вентилятор вже працюють
-
Навіщо? Гарна погода
-
Зубна щітка 😂
-
Ага, норм 🥴
-
Добрий день) підскажіть будь ласка як що ви знаєте … я заповнила заявку на курси франце у Монреалі та прийшло два листа с файлами пдф один з них треба відправити ворк пермі а другий в мене питання там написано що курси без фінансової підтримки ( може я щось заповнила в заявці не так ?) дякую
-
Фото на аватарці з 2010го
-
Тоді твоєму стилю, Батьку, погода не зашкодить.
-
Demande d’aide financière там вказано НІ ( нажаль. …. Дякую як що ви в курсі і зможете мені допомогти)
-
Ні на фул тайм
-
))дякую
-
Звикайте, це канада. Без помилок від різних співробітників різних установ у нас ну може 10 відсотків справ пройшло 😄 те що з міфі звʼязано в мене 100 відсотків з проблемами різного роду, тому набирайтесь терпіння.. через рік станете термінатором ., вас навіть побита машина і відсутність рішення 3 місяці зі страховою не буде торкати 🤣
-
Все так. І грунт готували іще до 2005-го. Взагалі "будувати Донбас", який до совка вже збудували англійські бізмесмени, відправляли або росіян, або малозабезпечені родини, або сиріт (дуже у стилі росії - спочатку розкуркулити усіх, потім влаштувати їм голод, потім повідправляти українців на передову у 2-й світовій, а потім вивозити сиріт масово куди-небудь, і щоб вони будували заводи і працювали починаючи з 14 років). Там досі шахти є ще з дореволюційних часів, де всі надписи англійською. У мене є бабуся у Донецькій області, так і вона і дід самі з Київської області. Їх вивезли на той Донбас як зараз вивозять дітей, і потім ще лякали бандерівцями все життя. Добре що вони підтримували зв'язок із друзями, і хоч якось бачили що відбувалося, але там у школах навіть у часи незалежності все одно викладали російською і так її звеличували, наче то був основний предмет. Мені якось довелося три місяці навчатися там, то було у 3-му класі, і у мене був шок від того наскільки різна шкільна програма там, і моєму рідному Дніпрі, який не так вже й далеко. У 2014-му із тим референдумом там було багато людей, які не хотіли приєднуватись до росії, але їх ніхто не питав. Там проголосували 200% населення, вони і за мертвих і за відсутніх проголосували. Де ресурси, там і війни. Ті бідні люди не знають кому вони взагалі потрібні. Їм важко українською, бо у них шансу не було її нормально вивчити, і від російської їх зараз відвертає через те що робиться. Але вони наші, і якщо ми будемо до них із розумінням і любов'ю, то їхні діти говоритимуть українською.
