Український Монреаль
-
Ну в 80их(на початку) багато де в школах спонукали відмовлятись від українсьеої(доьровільно-примусово як завжди). В мене батько так попав. Досі наздоганяє, бо документооберт на роботі українською.
-
Треба зателефонувати та сказати, що хочете церемонію одруження. Вони вам скажуть дати, з яких можете вибрати відповідну.
-
Ми одружилися у головному courthouse Монреалі біля vieux port.
-
Так, але треба за попереднім записом.
-
Потім можете йти в Чайнатаун їсти dim sum та святкувати. :)
-
Це було 15 років тому, але навряд чи щось дуже змінилося. Просто приходьте з двома свідками та гостями. Церемонія проходить у невеликій залі та займає 20 хвилин із суддею у парадній робі.
-
Так набагато краще, ніж усі викрадення нареченої, торт в обличчя та інший треш 😬
-
Нехай щастить!
-
Хтозна шо із тими сирійцями якщо чесно. Я коли жила у Харкові, працювала із жінкою яка була одружена із сирійцем. То було іще до нашої революції. Так він топив за Україну, і казав що це його дім, бо він приїхав не маючи нічого, і зміг почати свій бізнес, знайшов кохання, у нього тут діти, і город із помідорами. За Сирію він воювати не пішов, а за Україну піде, так і сказав. Не знаю чи він зараз воює. Тут я теж розмовляла із сирійським біженцем, якого якраз-таки росіяни викрали коли йому було 15 років, утримували кілька місяців, давали автомат у руки (дитині), намагались промити мізки, казали що його родина від нього відмовилася і тепер він із ними має воювати. У той самий час вимагали від його батьків гроші. Коротше за 20000 доларів його батьки його викупили звідти і відправили до Канади. Малому 20 із хвостиком, а половина волосся на голові біле. Він сказав, що ті самі люди зараз в Україні роблять те саме, крадуть дітей, потім від батьків вимагають гроші. Такі справи.
