Humanitarian and Compassionate Considerations (H&C) не є ніякою "програмою", а "гуманітарними та співчутливими підставами" для розгляду звернення тих людей, які не можуть кваліфікуватись на жодну з імміграційних програм та потребують винятків для отримання статусу ПР. Потрібно подати спеціальну форму, де буде надана інформація, чому саме канадський уряд повинен зробити виняток для конкретного апліканта. Оскільки це не є "програма", то одинакових критеріїв для усіх немає, адже у кожного ситуація дуже і дуже різна.
Однак, маркетингові стратегії різних і ліцензованих, і неліцезнованих посередників працюють дуже добре, а реклама "отримай постійне резиденство Канади без англійської" у телеграм-каналах дає швидку надію тим, хто не вдається у деталі та не може чи не хоче зрозуміти, що їм обіцяють. І дарма, що є статистика рішеннь за H&C, де в кращому випадку можна сказати, що шанси тут 50/50 чи, навіть, нижчі. Однак, це не заважає різним ділкам "гарантувати 100% успіху" у своїй рекламі.
З того, що я бачив чи чув персонально, то деякі посередники навіть заохочують свого клієнта-жертву купляти житло в Канаді для збільшення шансів отримати позитивне рішення за H&C. Уявіть собі тільки відчай людей, які погоджуються взяти іпотеку на 25 років, бо "так сказав консультант". А потім може бути відмова і зруйновані надії.
Кілька місяців тому телефонувало кілька людей з Онтаріо, які хотіли відкрити власні компанії, бо "консультант сказав, що якщо у нас буде бізнес, ми зможемо отримати позитивне рішення за гуманітарною програмою". Коли починав питати про деталі, то виявляюсь, що люди не мають планів на бізнес, не мають уявлення, що відкриття власної компанії - це витрати, відповідальність за звітність тощо.
Не відмовляю нікого від H&C. Є багато позитивних історій, однак дають позитивне рішення не всім. Добре все вивчайте.
Що ж тоді робити? По-перше, не приймати поспішних рішень, які можуть потім вилізти боком.
Ось, наприклад, зараз по інтернету гуляє ще одна маркетингова майже казочка про те, що українець отримав притулок у Канаді, бо "відмовився служити в ЗСУ". Однак, при уважному читанні тієї справи виявляється, що це далеко не так. Правда, кого ж будуть цікавити деталі, загорнуті в юридичну казуїстику, якщо є телеграм-канал від якогось російського "імміграційного адвоката", де така обнадійлива реклама?
Ці маркетингові прийоми активно розігнали деякі сумнівні посередники, а російська пропаганда тільки рада підхопити таку тему, бо ж, якщо така країна як Канада дає притулок за відмову служити в ЗСУ, то Україна точно робить щось не так. Про це буде пост за кілька днів, бо ту судову справу довго перекладати.
Далі... Зараз у багатьох почалась паніка, що Канада згортає імміграційні програми. Кілька тижнів тому провінція Альберта поставила на паузу найпопулярніший напрям імміграції як через достаню кількість отриманих заявок на номінацію на 2024 рік (і це в лютому місяці!), так і через потребу переглянути пріоритети.
Що роблять українці з Альберти, яким не вдалося почати імміграцію за тією програмою? Багато хто пакує валізи і вирушає до Манітоби та Атлатничних провінцій.
Однак, як кажуть "одні двері закриваються, а інші відкриваються". У березні місяці та сама Альберта запускає новий імміграційни напрям для працівників, які працюють у готельному бізнесі. Чи знають про це люди, які вже напівдороги до Вінніпегу чи Галіфаксу? Хтозна.
Не гарячкувати. Всі 220 тис українців не встигнуть іммігрувати ні за рік, ні за п'ять років. Не тільки тому, що разом з українцями на імміграцію до Канади конкурують 200 інших національностей, яких значно більше, ніж біженців з України. Це відбудеться також і тому, що у багатьох людей поміняються пріоритети. Якщо війна завершиться за 1-2 роки, думаю, 20-30% українців повернеться назад.
Іммігрують тільки ті, хто знає, навіщо їм це все, хто бачить себе та своїх дітей у цій країні та хто робить відповідні кроки. І такі цілеспрямовані люди кваліфікуються на відповідні програми чи відразу чи через рік-два, однак вони таки дійдуть до своєї мети.
