На те вам трошки по сумувати, не моє, але дуже гарний вірш.
Хоч Польща 🇵🇱 країна насправді чудова.
Та плаче там жінка, бо хоче додому…
Житло надали, допомоги багато.
А діти питають щоденно про тата.
В Іспанії 🇪🇸 тепло, бо південь Європи.
Але всі думки про холодні окопи.
В Німеччині 🇩🇪 пиво, в Італії 🇮🇹 - кава.
«Коли вже додому?» - питання до мами.
Одна десь у Бельгії, 🇧🇪 наче б то рада.
Тут друзі і вафлі, тут смак шоколаду.
Та сумно щовечора, бо аксіома:
На світі найкраще буває удома! ☀️
Румунія 🇷🇴 також доволі привітна.
Тут ціла родина, бо багатодітна.
Здається живіть, що для щастя ще треба.
А їм би додому, під мирнеє небо… 🕊️
Хтось навіть осів, повертатись не буде.
Хоч знає, суспільство, за «зраду» засудить.
Бо людям, на жаль, дуже часто здається.
Що всім, окрім них, дуже легко живеться.
А що на душі, то ніхто не спитає.
У того, хто дім свій навік покидає.
А рішення те дуже важко дається.
Бо серце, воно з Батьківщиною 🇺🇦 б’ється.
У Франції 🇫🇷 смачно, у Чехії 🇨🇿 чисто.
Весна в Нідерландах 🇳🇱 доволі барвиста.
В Литві 🇱🇹 прохолодно, але добрі люди.
Проте, як удома, ніде вже не буде…
Не радують щирі усміхнені лиця.
В красивій, чужій європейській столиці.
Бо хочеться в батьківську хату, на ґанок.
І фірмовий мамин пиріг на сніданок.
В обійми коханого ♥️ теплі і щирі.
І хочеться в спокої, хочеться в мирі.
Прожити до старості…
Бо аксіома: Ніде на землі 🌏 не буває, як вдома. 🏠.
