Український Монреаль
-
Я перейшла на оплату по лічильниках...мені так краще - що спожито - то і оплачено раз в два місяці...літом звичайно менше оплата
-
Оце воно і є. Маєте рацію. Ми теж все це пройшли. Роки лікують. Найтяжче було навідуватись через десятки років додому і приходити до висновку, що нічого там краще не стає. Ніби і комуняк заборонили, ніби як і 90-і бандитські роки вже пройшли, а як стався в 2004 перший майдан, то стало зрозуміло, що це не кінець совка, це тільки початок змін. Так воно і сталося. Прийшов 2013 рік і ми отримали підтвердження того. А сьогодні бачимо, що ця боротьба може бути іще довгою. Тобто "невизначеність" про яку ви говорили, вона реальна. Її можна потрогати руками вже зараз, навіть тут, в Канаді.
-
Нічого в Україні "краще не стає" - це якесь незрозуміле узагальнення. Невже не помічали зміни на краще в багатьох речах?
-
Дія))
-
Та, не можу, навіть, щось просте завершити) і голова розуміє, що тут безпечно і треба влаштовувались і забирати своїх і все одно журба)))
-
Я відповів на слова @Mykhtar99 , який порівнював 1990-і з приїздом через "десятки" років (2012? 2015? 2020?)
-
Медицина найкраща я вважаю.
-
Справа не в тому. Головна біда в невизначеності життя і в Україні. Навіть якщо не рахувати війну і наслідки. Ну дивіться. Як можна в Україні накопичити на пенсію? Скажімо уявіть, що ви почали працювати в 1990 році і почали відразу накопичення. Який сумарний індекс інфляції був в Україні з 1990 по 2024 рік? Кілька тисяч процентів. Можливо десятків тисяч процентів. Тобто гривня, що ти відклав у 90, або 92, або 96, зараз навіть не копійка. Сенс жити в Україні, якщо ти у похилому віці не будеш мати заощаджень.
