Український Монреаль
-
Ви давно з України виїхали?
-
Та хоч на що завгодно. Треба хароших руській шукати?
-
Це рос репер. Поїхали з країни, можна нам ракети фінансувати?
-
Ви там на приколі чи що, в Канаді?
-
Мало було україномовних навкруги. Критично мало. Якщо про південь за часи совка говорити. Були "українцями" лише за паспортами. Але мова була на початковому рівні, я саме з таких.
-
Коли спілкувався з Україно мовною людиною, чи щось читав, та щось не розумів чи не міг пояснити, то до цього відносився ні як людина яку не розуміють, а як людина яка не розуміє. І мені не було соромно вибачитись та перепитати якесь значення, будь чого, а не звинувачувати людину та принижати за ії мову спілкування. Та завжди з повагою питав як людині легче спілкуватися зі мною, бо розумів що досконало не спілкуюсь Українською. І ні чого в цьому не бачу жахливого.
-
Ми мали будинок в селі. В універі була купа друзів з Західної України. Коли повернувся в Київ с Канади трохи забув. Людина дзвонить задає питання по работі, а я до свого сорому іноді туплю відовідаючи. Думаю це непрофесійно, давай книжки читати, радіо-тв. Коротше вдосконалив трохи. Тільки писати не вмію грамотно. Бо як вчився вже 25 років минуло.
