Український Монреаль
-
З іншого боку, буває і зворотня сторона, я якось тягла дуже важку валізу, але ніхто не хотів допомогти, бо думав що це сприйматиметься як "залицяєшся до дівчини" або "думаєш що вона не може впоратись сама".
-
Тут дуже багато літніх людей фізично активні, і культура часто сприймає таке не як висловлення поваги, а як "ви виглядаєте старим, давайте допоможу", інші люди :)
-
Мені метро теж перший раз не сподобалось, після Києва гнітюче враження. Але поїзди сучасні і люди посміхаються) Шукаємо всюди позитив. А ще помітила, що тут не прийнято поступатись місцем у транспорті, тому коли я це роблю, люди дуже дивуються)
-
www.mtlblog.com/montreal/12-things-to-do-in-montreal-for-the-first-weekend-of-october
-
Бо купа NIMBY та SFH, яке не sustainable для розвитку великих міст за таких темпів імміграції
-
Та тут теж урбаністи потрібні.
-
Жила з 2001 по 2005 там на Фестивальному, нормальний район. Верталась часто пізно ніякого криміналу))) кожного літа прилітали до мами в село, в Київ їздили дітям култтпрограмму робили, зупинялись завжди там же на Фестивальному у родичів) тільки з 2018 перестали туди їздити, а в Деснянський район недалеко від Ленінградської площі. От де стрьомно було вночі вертаться) навіть біля ментовської общаги трешняк)
-
І ви?)
-
Всі, хто поїхав з Києва багато років тому, тепер би не впізнали місто. По всіх районах з'явились ЖК закритого типу, але метро на Троєщину досі мрія🫢
-
Ага, я потім переїхала на Оболонь і вона за роки прямо дуже змінилась. Одночасно стала гірше та краще, сильна стратифікація рівня життя по лінії Героїв Сталінграду. Біля річки понтові, через дорогу звичайні.
