Український Монреаль
-
Вони гарно юніонізовані та нормально отримують.
-
Тут не Україна, де можна тільки айті чи айті :)
-
В Канаді дуже цінується труд руками, я он собі дах за півроку планую, бо хлопці всі зайняті та розписані.
-
Взагалі, українці зазвичай тут нормально адаптуються, бо народ простий та працьовитий. Канада така країна, де не так багато соціальних послуг, але якщо працювати, все в тебе вийде. Якщо говорити про опанування професій, то із точки зору легкості входження/часу навчання/зарплатні, trades поза конкуренцією — електрики, сварщики, обслуговувачі ліфтів, кровельщики та інші тут отримують гарно та завжди мають роботу.
-
Всі ці "няшки" за півроку закінчаться. Гроші на дітей треба чекати 18 місяців. Як вчити мову за сумісництвом з роботою - важко зрозуміти. Без машини влітку не дуже зручно, а взимку буде взагалі важко. Це ще той квест для людей, які ніколи не готувалися в іміграцію.
-
Без знання французької та інших документів.
-
Хіба? Я отримувала внж в Торонто, поки він до мене дійшов, переїхала у Монреаль, без проблем активувала там із адресою на сюди, і подавалась на громадянство вже у Квебеку.
-
Так. Навіть ті люди, які, за умови перемоги, захочуть повернутися в Україну, не відразу зрозуміють що вони хочуть повернутися в своє життя до 24 лютого. А його, довоєнного життя, вже там не буде. Багато років не буде. Треба буде вчитися жити в зовсім іншій країні, над якою виникла екзистенційна загроза. В таких умовах важко щось будувати, вкладатися в якийсь бізнес. Особливо після того, як люди побачуть як в інших країнах можна стабільно жити. Може деколи сумно, але добіса стабільно. Залишилось зовсім небагато - знайти цю стабільність в поки що незрозумілій Канаді.
