Український Монреаль
-
От вам не вгодиш)))
-
повісточка щось змінилася
-
Так вже весь твіттер каже негри
-
Вам не до вподоби негри?
-
Так, жах
-
Негри!
-
Де? Суха констатація фактів, то є расизм?
-
Шо це за расизм?!
-
вже)))) я тільки одного знаю, хто сидить на соцвиплатах, і це чувак який буквально приїхав по куает з московії
-
Я так розумію, перше місце негрів, які живуть на допомогу, успішно займуть узкоязичниє манкурти
-
Ппц. Я тут за півтори години в черзі, маю таке відчуття, що я не в Монреалі, а десь у рязані. Киздота переді мною в черзі: А ми прієхалі в Манрєаль на 9 мая, на День Пабєди. Спіймала мій погляд, так вже пішла десь в сторону.
-
повір мені таке можливо, жити і незнати мови, це те що ми зараз мусимо зміннювати для нового покоління, знайомити їх більш детально із культурою із традиціями разом
-
Якщо чесно то срачі через мову просто вибішують. Я не розумію як це можливо жити в Україні і не знати мови. Я наприклад з такого россійскомовного середовища, де в школі українською розмовляла лише вчителька української, але ніколи не було жодного зневажливого ставлення, навпаки всі вчили, шанували, читали книги, слухали музику, дивилися телевізор, ніхто не цурався, а навпаки було прикольно ввернути в розмові якись український вираз. Коли мені кажуть що в Києві десь когось зневажили то може це не через мову, а відсутність культури чи може неадекватну поведінку. До мене звертаються українською я відповідаю так само хоча іноді звичайно можу шось затупити переплутали і таке інше. Тобто мені не стовідсотково зручно. Близькі україномовні друзі завжди казали - Саша говори так як тобі зручно нам все рівно.
-
Добрий день! Терміново потрібна людина в центрі на допомогу у погрузці та розгрузці дивану . 15 $. Сьогодні о 14:00 (приблизна зайнятість - година)
-
якщо я прям впевнений що українець, свій рідний - то можу на москальскій, але поки не то і не
-
Ой народ, це капець :) Ото нічого нам усім робити, чесне слово.
