Український Монреаль
-
Біда не в Сталіні, біда в тому що зараз ми не можемо назвати жодну гідну постать,жодну, всі негідники явні і латентні,а ми наче миші піддослідні,на лабораторних дослідженнях з інформаційних технологій, постійно за щось сваримося мову історію культуру,а тим часом нас обкрадаючи вбивають
-
Під погонами.
-
ваша система ламається хамом єнакієвським гірше не було - та і спробуй знайти
-
Часу не буде, вони не дадуть дожити до того,не дадуть до стандартів ЄС дожити бо ім того не треба, перед ними весь світ і так ,красти в такий час то мародерство чистої води,а у нас що вибори,то гірше,ми зникнемо з карти
-
а з цим хтось сперечається? За це коли буде час будуть і вила
-
Кажу вам чесно,вся віра вмерла після повторного пришестя Януковича,все,якби була віра я б сиділа в Україні чи десь близько,а не на іншому материку (
-
Щоб змінити ситуацію, ми повинні знайти в собі сили, щоб повірити в себе і в майбутнє та перестати сваритися один з одним і почати працювати разом заради спільного блага. Ми повинні відмовитися від споживацтва і егоїзму і почати дбати про інших. Ми повинні використовувати інформаційні технології для добра, а не для зла. "Життя - це не те, що відбувається з нами, а те, що ми робимо з тим, що відбувається з нами." Цей вислів належить американському філософу Вільяму Джеймсу. Він означає, що ми не повинні бути пасивними жертвами обставин. Ми повинні взяти на себе відповідальність за своє життя і робити з ним те, що вважаємо за потрібне.
-
та давно за порушення пункту Діяльність проросійських груп осіб та провадження наративів агресора заборонена.
-
Не треба нам сперечатися, кожен буде мати щось своє, сумно то все виглядає, дуже, поживемо побачимо, але щось як ніколи..... сумний святий вечір....
-
так я давно писав - ще й баню виписав😂
-
Притча про людину, яка втратила віру Жила собі людина на ім'я Марія. Вона була доброю та працьовитою, але їй постійно не щастило. Вона втрачала роботу, її обманювали друзі, а влада нехтувала її правами. Марія почала втрачати віру в майбутнє. Вона думала, що світ несправедливий і що в ньому немає місця для добрих людей. Одного разу Марія гуляла лісом і побачила маленьку квітку, яка росла на голій скелі. Квітка була такою маленькою і беззахисною, але вона все одно цвіла. Марія здивувалася, як ця квітка може цвісти в таких несприятливих умовах. Вона підійшла до квітки і запитала: Як ти можеш цвісти в такому місці? Квітка відповіла: Я знаю, що я маленька і беззахисна, але я не втрачаю надії. Я вірю, що в світі є добро і справедливість. Я вірю, що одного дня я знайду своє місце в цьому світі. Марія задумалася над словами квітки. Вона зрозуміла, що квітка має рацію. Не можна втрачати віру в майбутнє, навіть якщо все здається безнадійно. Марія почала жити інакше. Вона перестала зосереджуватися на своїх проблемах і почала допомагати іншим. Вона допомагала бідним, хворим і знедоленим. Вона стала активісткою і боролася за справедливість. Марія зрозуміла, що в світі є багато добра і справедливості. Вона знайшла своє місце в цьому світі і стала щасливою. Мораль притчі: Не можна втрачати віру в майбутнє, навіть якщо все здається безнадійно. Потрібно завжди вірити в добро і справедливість.
