Toronto Newcomers
-
Коли вам у дитинстві давали їжу, яка корисна, але незвична і можливо поки що не така солодка, то ви відмовлялись. Коли ві підросли, то стали вже смакувати. Так і зараз треба, щоб люди плавно підросли, полюбили мову, а не примусово її сувати в рота. Я вам кажу, як людина яка балакала та і наразі балакає (все менш і менш, і менш с кожним днем) російською.
-
Делайте что хотите :)
-
Да бесполезно что-то объяснять. Вы ей ничего не докажете и не объясните
-
Почему принципиально ? Я могу i мовою, менi байдуже, меня больше напрягают такие люди как вы, которые пытаются навязать что-то. Вот это навязывание (пусть даже и нашей мовы) это дурость ибо тот кто хочет - сам перейдет, а кто не хочет считает вас тупыми.
-
Зараз ми всі дуже чутливі. Навіть звук сирен це тригер що повертає до війни. Для мене особисто російська мова зараз стала фактором травмуючим. Хоч я теж з російськомовної родини. Реально болячи і огидно її чути. І я не одна так. Тож дорогі російськомовні: ваша російська мова кимось сприймається як петарда в військовий час. Травмує. Дуже сильно. Бо це нагадування про ворога.
-
Це чудово , що ви допомагаєте, ви великий молодець. Але хіба ж так важко переосмислити те, що російську насадили на наші терени, ще століття тому не було ніяких російськомовних українців. Люди прогнулись. І єдине, що мене тішить, що хоча б покоління незалежної України уже це усвідомлює. Бо свого часу на початку війни мала можливість спілкуватись з багатьма молодими людьми , які з народження отримали дозу наративу про престижність російської, але вони СВІДОМІ. А це означає, що українській в Україні бути. Дивно мені, що ви знаєте українську і принципово нею не спілкуєтесь.